Стусяк Оксана Іванівна народилася 28 грудня 2000 року в с. Кобаках. Навчається в 6 класі Кобаківської ЗОШ І-III ступенів. Бере активну участь у житті школи та села, в художній самодіяльності Будинку культури. Займається в драматичному гуртку «Ґазди» під керівництвом М.І.Смєлік. Захоплюється природничими предметами та літературою. Вперше спробувала писати вірші виникла, коли Оксанка навчалася в 4 класі. Зараз пише прозу. Брала участь в обласному проекті «Панночка Прикарпаття-2012», де отримала титул «Панночка Поетичність».
Друкуємо один з багатьох оповідань, яке написала Оксана
Катрусина перша вишивка
Катруся у своїх батьків сьома дитина. Така красива, білолиця, а волосся, як золото переливається на сонці своїми кучериками. Батьки не натішаться, що Бог дав їм таку красуню.
Люди дивуються, що самі дівчатка в сім’ї народжені, а батько як голова сім’ї гордо говорить: «Де є сім, там буде щастя і доля всім».
Підростає маленька Катруся та все пильним оком спостерігає як мама вправно вишиває, як легко лягають барвисті нитки на полотно.
Самій захотілось мамі допомогти складати нитки по кольорах.
Випросила в матусі кусочок полотна і взялась за мамою до ручного вишивання. Так було цікаво чи вийде той хрестик такий, як у неї?
Це були незабутні дні. І голка не слухалась, все випадала з рук, і нитки путались, і хрестики спочатку не виходили. То шила Катруся, то розшивала, але за третім разом сама собі не повірила як вийшло все гарно. Хрестики сміялися до неї. Так навчилася Катруся вишивати, а згодом і узори виходили теж красиво.
— Мамочко! Я хочу вишити до свята Великодня гарний рушничок, — сказала Катруся.
— Ти розумничка моя, — відповіла мама.
— Я знаю, коли Бог побачить мій рушничок, він дуже зрадіє — з веселою усмішкою виголосила дівчинка.
Мати дала Катрусі полотно, барвисті, як сонечко нитки, ножниці, голку.
Донечка з радістю подякувала дорогій матусі. Помолилася Богу і взялася до важливої роботи вишивання. Спочатку вишила хрест, ангеликів, гарні, прегарні писанки. Самій не вірилось, що так легко і швидко зацвітуть на рушничку чудові квіти з відтінком сонечка.
— Донечко люба! А чи знаєш ти, чого ти так швидко вишила рушничок і без помилок, — сказала мама, — бо ти Бога просила, щоб він тобі допоміг.
Картина довгоочікуваного Великодня була відтворена на рушнику. Він вийшов і справді красивий. Батьки щиро похвалили свою донечку.
Всі люди готувалися до свята. Прикрашали свої будинки, білили, підмальовували огорожі.
Настав час і кошечки прикрашати різнокольоровими віночками, а в кошик в першу чергу потрібно гроші покласти, бо так вчив батько, щоб гроші в хаті велися. Так і зробила вся дружна сім’я — мама, тато і всі сестрички. Потім пасочка зайняла найпочесніше місце посередині кошика, ковбаса, сир, часник, сіль. Посередині гарна святкова свічка. От і все готово.
Катруся з великим задоволенням несла свій кошик, покритий вишитим рушничком, і собі міркувала про складне і дивовижне життя Ісуса Христа.
Аж ось і святкова церква чекала своїх прихожан. Срібними голосами заспівали церковні дзвони. А люди всі щасливі і усміхнені віталися «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», — відповіла й собі Катруся.
У неї було легко на душі. Тільки серце щеміло від радості. Враз всі свічки загорілися, а яскравий промінчик сонця спустився на її плетений кошечок і лагідно позолотив вишиті пелюстки квітів.
— Я дуже щаслива, — прошепотіла Катруся. — Богові напевно сподобався мій рушничок. В цей час ще сильніше заграли церковні дзвони і заспівали Великодню пісню «Христос Воскрес», «Христос Воскрес».
Оксана СТУСЯК,
учениця 6 класу Кобаківської ЗОШ.