Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Вільний як вітер

Квітень 20, 2012 | Коментувати | Переглядів: 2 369

Не переводяться в Рожнові таланти. Вони  передаються з покоління в покоління  на генному рівні. Про це думалось мені 1 квітня на ювілейному вечорі Миколи Чорнокниша.

У Будинку культури ім. А.Красовського  зібрались рожнівчани, щоб вшанувати сина рідної  сестри свого славного земляка…

Народжений у простій селянській родині, М.Чорнокниш з раннього дитинства  пізнав  усі злигодні, які випали на долю нашого народу: виселення в Херсонську область, потім переїзд на Миколаївщину, повернення в рідне село, нестатки.

Та була і радість – навчання в школі, творчість, перший видрук в районній газеті, а згодом і в «Комсомольському прапорі», «Прикарпатській правді», «Молоді України»…

А потім крилаті  юнацькі мрії занесли його до Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. Служив у Прибалтиці радистом-кодувальником першого класу в морській авіації. І протягом  всього життя  його супроводжувала творчість – поезія, проза, публіцистика.

У 2011 році у видавництві «Писаний камінь» за підтримки директора видавництва М.Д.Павлюка та депутата Рожнівської сільської ради В.Д.Кричуна  вийшов роман в новелах «Укус».

У ювілейному вечорі  взяли участь найкращі представники художньої самодіяльності Рожнова: НАФК «Веселі рожнівчани», Любов Бойко, Ярослав Мицкан, І.М.Мартинюк, Назар Левко. Написала сценарій свята і провела  його  директор будинку культури Л.Свирид. На святі Миколу вітали  сільський голова В.В.Ропар, заступник голови районної ради  В.О.Жмендак, сільський депутат В.Д.Кричун.

М.Чорнокниш сповідує високий ідеал великого українського  філософа і письменника Г.Сковороди.

Світ намагається спіймать його у сітку звичних життєвих проблем  та спокус, але Микола Миколайович не піддається. Він вільний, як вітер.

Я. ТИМОФІЙЧУК.
Фото автора.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.