Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Трудова міграція: «Лелеки» повертаються з вирію

Квітень 11, 2012 | Коментувати | Переглядів: 2 865

Михайло Петруняк – представник четвертої хвилі української еміграції. Він – член президії Української всесвітньої координаційної ради, член Світового конгресу українців, заступник голови Міжнародного громадського об’єднання «Четверта хвиля» (представник від Європи), офіційний представник Торгово-промислової палати України в Іспанії, історик, економіст, юрист, журналіст. Нагороджений найвищою нагородою Світового конгресу українців – медаллю Святого Володимира та відзнакою «Патріот України» за допомогу українцям та Україні. Нещодавно Михайло Петруняк перебував на Прикарпатті і люб’язно погодився дати інтерв’ю нашому часопису.

— Пане Михайле, чи відчувають себе захищеними заробітчани з Прикарпаття?

— Ні для кого не секрет, що тільки в Європі працює більше двох із половиною мільйонів громадян України і, фактично, ніхто не цікавиться життям наших трудових мігрантів. Є лише поодинокі випадки співпраці на регіональному рівні, зокрема на Прикарпатті. А так, зазвичай, про цих співвітчизників згадують тільки напередодні виборів!

Нещодавно, на моє прохання, до Іспанії приїжджали представники Української Всесвітньої Координаційної ради, а також керівник департаменту МЗС по роботі з українцями за кордоном пан Володимир Яценківський.

До Мадрида з’їхалися керівники українських громад у Європі. Два дні тривали гострі дискусії і дебати, адже обговорювали найбільш важливі для українських заробітчан питання.

Ми створили при УВКР Комісію трудових мігрантів, що є громадянами України. Вона гуртуватиме українців Європи і має намір стати мостом, а якщо потрібно — «штовхачем» і контролером для вітчизняної влади та її чиновників, що відповідають за цей напрямок роботи. Мені довірили очолити соціально-правничий напрямок у роботі цієї комісії. На підставі набутого досвіду бачу, що наші чиновники «біжать за поїздом», який уже рушив!

Вже понад п’ятнадцять років українці працюють за кордонами нашої держави без будь-якої юридичної підтримки вітчизняної влади, а чиновники продовжують вивчати «феномен української діаспори»!

Ми — не діаспора, ми — громадяни України.

Минулого року ми добилися, щоб Україна підписала з Іспанією договір про соціальне забезпечення, який має назву: «Про врегулювання міграційних потоків»! Лише наприкінці минулого року в Іспанії визнали українські посвідчення водіїв! А ми боролися за це 8 років!!! А скільки мало би бути підписано таких угод, щоб убезпечити українців від утисків і третьосортної роботи, та ще й без гарантій?! Вина українських чиновників незаперечна! Чимало наших співвітчизників втратили роботу і заплатили величезні штрафи саме з їхньої вини! Хто відповів за це, кого покарали? Нікого! А якби мати чи сестра такого горе-чиновника поїхала на заробітки, щоб оплатити газ, навчання дітей в університетах; чи якби у нього помер хтось із рідних за кордоном, а грошей на перевезення тіла чи навіть праху у нього не було, то, напевне, він би «заворушився»… А так — усе відбувається як завжди: чужий біль не болить, моя хата — скраю…

— Чи є надія на те, що українці повернуться додому?

— Вони мріють про це, вони повертаються, щоб зрозуміти, що повертатися нема куди! Гроші, які вони заробили, вже давно витрачено, пенсії вони не «заслужили», здоров’я втратили! Єдина дорога — назад, у Європу, бо там вони матимуть хоч якусь соціальну підтримку. Щоправда, зараз, у час кризи, уряди багатьох країн думають передусім про своїх громадян, тому проблема двійних стандартів у Європі знову актуальна. Демократія демократією, а своя сорочка ближче до тіла…

— Чи багато на Заході трудових мігрантів із Івано-Франківщини?

— Багато, і їхня кількість постійно зростає. Згідно з соціологічним опитуванням, яке провела наша газета «Європейський українець», шеф-редактором якої я є, майже 70% молоді хоче виїхати за кордон! Ще колишній міністр праці та соціальної політики М.Папієв перед виборами говорив про 280000 заробітчан із Прикарпаття! Але чомусь ніхто не називає трудовими мігрантами тих, хто працює у Києві чи Одесі. А вони ж також працюють нелегально, не отримують лікарняних і не заробляють собі на пенсію!

На Прикарпатті практично не має такої сім’ї, члени якої або їхні родичі не працювали б колись чи зараз за кордоном, або планують у майбутньому поїхати на заробітки…

Безробіття, бажання придбати власне житло, автомобіль, неспроможність розрахуватися із боргами чи оплатити навчання своїм дітям — ось основні причини того, що часто батько чи мати змушені їхати світ за очі в пошуках нової роботи, навіть будь-якої…

Вал проблем починається із відкриттям віз, відтак — під час пошуку роботи і спроб офіційно працевлаштуватися. Уже перетнувши кордон, люди залишаються наодинці з дуже важкими проблемами, розуміють, що вони нікому не потрібні, не мають ніякої підтримки і захисту.

Навіть знайшовши роботу і відправляючи зароблені кошти своїм рідним, люди часто стають жертвами недобросовісних чиновників — як за кордоном, так і в рідній Батьківщині, бо коли приїжджають у відпустку і мають намір отримати чи оформити якісь документи, чиновники витягнуть з них усі кровно зароблені гроші, створюючи проблеми на кожному кроці. Знаєте, скільки коштує виготовити новий закордонний паспорт, якщо людина в цей час за кордоном і не може приїхати? Від 2 до 3 тисяч євро! Бо чиновники із Міністерства закордонних справ не хочуть продовжувати українцям термін дії паспортів! І на кого тоді працює МЗС? На поліцію іноземних країн, яка сама дивується: чому українські консульства не продовжують дію паспортів своїм же громадянам??? Тим громадянам, які сьогодні є чи не єдиним потужним інвестором-донором в українську економіку!

Я впевнений, що коли українська влада просила міжнародні кредити, вона гарантувала їх повернення, маючи на увазі й ці потужні вливання у фінансову систему України, зокрема, грошові перекази прикарпатців. Тому я не поспішив би з висновком, що Східна Україна годує Західну…Чому тоді Івано-Франківщина зайняла одне із перших місць серед регіонів України в 2011 році? Звичайно, велика заслуга в цьому голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка, який, на мою думку, як господарник, а в останні роки — і як політик-дипломат, міг би впоратись із посадою прем’єр-міністра України, але, на жаль, а для прикарпатців — на щастя, він керує господарством області… Тому в мене є надія, що робочих місць тут побільшає…

Сьогодні він, мабуть, єдиний губернатор, який чітко знає проблеми заробітчан і по-державному підходить до них. Ми мали предметні зустрічі з Михайлом Васильовичем, і я переконаний, що трудові мігранти з Прикарпаття мають у його особі хорошого лобіста їхніх інтересів на державному рівні.

— В 2009-му році Ви створили обласне товариство трудових мігрантів і членів їхніх родин «Лелеки». Чим воно займається?

— До сьогоднішнього дня не було ні структури, ні державного органу, який би переймався проблемами заробітчан. Тому ми створили це об’єднання. У нас почала діяти громадська приймальня, де частіше за всіх працював правозахисник Зіновій Дума. Безкоштовно…

Зараз ми активізуємо свою роботу, бо зрозуміли, що ніхто, крім нас самих, не зробить нічого. За нашою ініціативою, створено Громадську раду при Кабінеті Міністрів України. Але маємо черговий український парадокс — до створеної у 2009 році Ради трудових мігрантів не увійшов жоден із заробітчан! Не ввійшов ніхто, хто знає законодавство тих держав, де є українці! Навіть на парламентських слуханнях щодо проблем українців за кордоном, яких є, за різними підрахунками, біля 7 мільйонів, виступали майже самі чиновники! Із 400 представників українців закордоння виступило кілька! Із 450 народних депутатів на слуханнях були присутні 7-8! Отак вирішували долю тих українців, які щороку надсилають до України приблизно 20 мільярдів доларів!

Тому обласне Товариство «Лелеки» запрошує до об’єднання усіх, кому не байдужа доля сотень тисяч наших родичів і друзів.

Якби не гроші, що відправляють заробітчани своїм сім’ям, важко би жилося цим родинам, а з ними – Прикарпаттю й Україні. Саме заробітчани спричинили будівництво і продаж житла, отже, створюють робочі місця для тих жителів області, що не виїхали за кордон! За те, що наші університети заповнені, потрібно дякувати заробітчанам, які оплачують навчання своїх дітей. За те, що дрібний бізнес ще не вмер, дякувати потрібно якраз тим, хто стабільно переказує гроші і розвиває його! І те, що на Прикарпаття їдуть туристи зі всього світу — також заслуга наших друзів-заробітчан, які розповідають іноземцям про наш чудовий край!

Товариство «Лелеки» налагодило діалог із обласною адміністрацією та обласною радою. Нас почули, тому маємо надію, що вдасться нарешті зробити те, що не робили впродовж 20 років незалежності.

Свого часу цим людям було непросто зважитись поїхати світ за очі, нелегко було ставати на ноги. Працюючи у демократичних країнах, вони побачили і зрозуміли, що можна жити по-іншому, по-людськи!

Саме трудові мігранти «привозять» в Україну і впроваджують у ній європейські цінності і традиції.

Чимало заробітчан хочуть повернутися додому й інвестувати зароблені важкою працею кошти в економіку свого краю! А це — мільярди доларів, які можуть вивести Україну з кризи! Ми готові запропонувати Україні ці народні інвестиції! Але люди хочуть мати гарантії того, що їх знову, як у 90-х роках, не «роздягнуть» рекет і свавілля чиновників.

Заробітчани потребують інформації, юридичного захисту та психологічної підтримки. Я назвав би їх політичними біженцями, бо наші політики так доґаздувалися, що громадяни тікають з рідної країни світ за очі!

Ми готуємо відповідні проекти до змін у законодавстві щодо пенсійного забезпечення, юридичного захисту трудових мігрантів. Зауважили, що в останні місяці зросла кількість українців, які їдуть за кордон у пошуках роботи! Але ж в Україні стільки землі необробленої, нема доріг, заводи стоять!..

Ми обов’язково братимемо участь у виборах до Верховної Ради. Я ініціював, щоб мої колеги з усіх країн Європи балотувалися (кожен — на своїй виборчій дільниці) як мажоритарними. Треба захищати свої права на законодавчому рівні.

Запрошуємо до створення районних і сільських осередків Товариства «Лелеки». Разом будемо готувати проекти змін чинного законодавства щодо пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, юридичного захисту трудових мігрантів. Ми розробили концепцію створення в області інвестиційної агенції із залученням українців, що працюють за кордоном, та центру з обслуговування трудових мігрантів, а також членів їхніх родин, а це — практично все Прикарпаття. Плануємо у серпні провести Конгрес, а разом із Прикарпатським університетом організувати зустріч його випускників, що роз’їхалися по світу.

Ми готові працювати із Прикарпаттям у питаннях інвестицій, у соціальній, а також культурно-освітній сфері.

Свої побажання і рекомендації, а також інформацію про бажання створити осередки Товариства «Лелеки» просимо надсилати на електронну пошту: lelekynovi.if@rambler.ru чи зателефонувати на номер: (067) 6565792.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.