Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

«Волею українського народу…»

Лютий 14, 2012 | Коментувати | Переглядів: 1 714

До 100-річчя Ярослава Стецька

Над Європою клубочився густий дим, на землю проливалася людська кров. У березні 1939 р. хортиська Угорщина за підтримкою Гітлера окупувала Карпато-Українську державу. Золотий вересень підкорив Польщу: із заходу наступали нацисти, а зі сходу поспішали їм на поміч сталінські більшовики. Обидва завойовники зіткнулися на околиці стародавнього українського міста Львова. І тут військовикам нагадали, що не можна битися союзникам, що між СРСР та Німеччиною 23 серпня 1939 р. в зореносній Москві укладено договір про ненапад, є секретні протоколи (пакт Молотова-Ріббентропа) — і німці відступили з Винників. Йшла Друга світова війна…

30 червня 1941 р. з ініціативи ОУН у залі Львівської «Просвіти» відбулися Національні Збори, в яких брали участь понад 100 представників, зокрема греко-католицький єпископ Йосип Сліпий, керівники ряду партій та ін. Збори прийняли Постанову (Акт) про відновлення самостійної Української держави, обрали Українське Державне Правління на чолі з Ярославом Стецьком.

Я.Стецько народився 19 січня 1912 р. в Тернополі у родині священика. Під час навчання в Тернопільській гімназії вступив до нелегальної організації «Українська націоналістична молодь». Вивчав право й філософію у Краківському та Львівському університетах. В роки студентства став членом ОУН (був ідеологічним референтом, редактором декількох видань). Провід ОУН доручив Я.Стецьку написати текст Постанови Національних Зборів, яку після прийняття, того ж дня, передали по радіо: «Волею українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». Акт 30 червня на другий день підтримав у своєму Пастирському Листі греко-католицький Митрополит Андрей Шептицький: «З волі Всемогутнього й Всемилосердного Бога в Тройці Єдиного почалася нова епоха в житті державної самостійної України. Народні Збори, що відбулися вчорашнього дня, ствердили й проголосили ту історичну подію».


З далекого дитинства виринають спогади про ті дні: татко підняли мене високо-високо і запитують, чи бачу на Сосулівській церкві наш прапор? Ствердно відповідаю, що бачу: синьо-жовтий! А в сусідньому селі Улашківці люди висипали коло церкви високу могилу…

Нові, фашистські окупанти, 6 липня 1941 р. арештували С.Бандеру, а через тиждень упіймали прем’єра незалежної України — Я.Стецька. В обидвох вимагали відкликати Акт про незалежність України. Обидва відмовились це зробити. Гітлер був розлючений вчинками «українських самостійників». Появився таємний документ: «Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у рейхскомісаріаті (Україна) з метою створити незалежну Україну. Всі функціонери (активісти) руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ґрунтовного допиту таємно страчені як грабіжники». (Доказові матеріали Нюрнберзького процесу, том 39). Читачу, чи не нагадує стиль цього гітлерівського документа почерк радянських секретних ділових паперів?.. У перші роки незалежності нашої Батьківщини я мав щастя познайомитися зі справжнім розвідником воюючої України, автором понад 20-ти книжок про ОУН-УПА — «Мечником» (деякі мені подаровано). Степан Мудрик (1919-2004) — так називався гість із Західної Німеччини, якого я запросив на зустріч з моїми учнями, був арештований німцями восени 1943 р. На допиті в Кам’янці-Струмиловій гітлерівський садист Ібель, «спеціаліст» по ОУН-УПА, хвалився: «Я вже бачив ваших. Я їх постріляв у Чорткові». Мудрика засудили до розстрілу, але на пересуді дали 15 років позбавлення волі. Деякий час був у концтаборі, де мучилися С.Бандера Я.Стецько. Усі три в’язні вижили, а після війни замешкали у Західній Німеччині. «Мечник» виконував особисті вказівки провідника С.Бандери.

Я.Стецько в 1946 р. одружився зі Славою Музикою, народженою в с. Романівка Теребовлянського району, і вона стала надійною подругою у подальшій підпільній роботі. У книзі «Роздумую, пригадую» (Мюнхен, 1985) С.Мудрик написав таке: «Друг Ярослав Стецько розбудовував відтинок зовнішньої політики, шукав шляхів до державних політиків. Рівночасно був Президентом АБН (Антибільшовицький Блок Народів – А.Ю.) і поширював працю серед еміграцій поневолених народів московським червоним імперіалізмом». Одночасно був 18 років Головою Проводу ОУН після загибелі С.Бандери. Автор книги «30 вересня 1941 р.». Помер 5 липня 1986 р. у Мюнхені своєю смертю і нещасливе КДБ так і не встигло «замордувати» колишнього прем’єра українського уряду 1941 р. Я.Стецька…

Його дружина, Слава Стецько, повернулася в Україну. Двічі її обиралася депутатом Верховної Ради України. Розповідають, коли «бабуся» входила до зали засідань, присутні депутати з повагою до неї вставали, а в декого навіть тремтіли руки… Слава українським патріотам!

Ананій ЮРКІВ,
м. Львів.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.