Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Пам’ять про Дмитра Гриньківа буде у наших серцях

Лютий 10, 2012 | Коментувати | Переглядів: 1 718

Велике, невимовне горе спіткало родину та громадськість Коломийщини.

24 січня, пізно ввечері, передчасно від чергового серцевого нападу помер Дмитро Гриньків – громадський діяч, почесний громадянин міста Коломиї, голова Коломийської міськрайонної організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, член Національних спілок письменників і журналістів України, автор багатьох книг, заступник голови громадської ради при Коломийській райдержадміністрації.

Вагома сторінка його життя – літературна діяльність тісно пов’язана з плином політичних подій та боротьбою за незалежність України. Його повісті і вірші присвячені героям національно-визвольних змагань, відомим поетам, художникам, колишнім політв’язням, героїці свого краю. В його творчості є чимало ліричних віршів.

У літературному доробку світлої пам’яті Дмитра Гриньківа понад  двадцять книжок поезії і прози.


Відомий український поет Тарас Мельничук так відгукувався про свого побратима Дмитра Гриньківа: «Поет мучиться, утверджує себе в цьому складному і дуже тяжкому світі. Його відвертість така сильна, непідкупна, що викликає подив. Та попри всі ремінісценції, ліричні відступи поет залишається самим собою: він твердо торує шлях, котрим пройшли його великі попередники. Він неповторний, як світ, як музика Неба і Сонця. Все це тривожить його зболену душу і заставляє бути в Україні, жити для свого народу і поважати Дух предків і нації».

А поет, колишній політв’язень, Олекса Різників з Одеси зазначав про Дмитра Гриньківа: «Після табору він почав писати. І йому відкрилося, що Слово то Меч. І тому я сприймаю слова його «Будь що буде – край обороню, Словом гострим, як мечем!». Я радий, що ми з ним у стані оборонців і будівників свого краю. В Україні зараз ой як потрібні сини, що уміють орудувати мечем, як словом і Словом як мечем».

Дмитро Гриньків – лауреат літературної премії імені Тараса Мельничука (1998 р.).

Дмитро Гриньків був чесним і безкомпромісним у відстоюванні українських національних інтересів.

Доброта, безкорисливість, почуття дружби і взаємодопомоги – далеко не повний перелік кращих рис цього патріота-українця.
Він не мав заздрісників і ворогів. Бо був щирою і відвертою людиною.

Ворогом він вважав систему, ймення якій комунобільшовизм, окупація, п’ята колона. Саме проти них боровся впродовж всього свідомого життя.

Він був добрим чоловіком для дружини, люблячим батьком і дідусем своїм дітям і внукам.

Своїх друзів і родину завжди просив шанувати честь роду, пам’ятати обов’язок перед Україною, берегти пам’ять про тих, хто боровся і утверджує її соборність і незалежність.

Він не залишив своїм дітям і внукам маєтків. Усім нам залишив зроблене на громадській, літературній ниві і добру пам’ять про себе.

Висловлюємо найщиріші співчуття всій родині Дмитра Гриньківа з приводу важкої втрати найдорожчої людини.

Прощай наш друже, Дмитре Гриньків.

Нехай пухом стане Тобі земля на коломийському цвинтарі.

Хай вічною про Тебе буде пам’ять коломийців, побратимів і родини!

Керівники національно-демократичних партій, громадсько-політичних об’єднань та організацій, друзі.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.