Подружжя Федиків, яке проживало в Станіславі (Івано-Франківську), побралося перед війною. У них народився первісток. Всі знають, які то важкі були роки. Раділи молоді батьки і доклали всіх зусиль, щоб синочок ріс не в злиднях. У 1946 році їхню сім’ю поповнив ще один малюк, якого назвали Любомиром. Хлопці підростали чемними й дбайливими, добре вчилися, чим тішили рідних. Коли повиростали, кожен вибрав свій шлях у житті.
Наймолодший Любомир після закінчення середньої школи й служби в армії влаштувався на роботу на швейну фабрику. Тут працював три роки. Але хотів здобути освіту і відповідний фах, тому вирішив вступити в Івано-Франківську середньо-спеціальну школу міліції, яку успішно закінчив.
У 1973 році Любомир Федик розпочав правоохоронну діяльність у Тлумацькому райвідділі міліції. Молодий міліціонер прислухався до порад досвідчених правоохоронців. Набравшись досвіду роботи, Л.М.Федик вступив у Київську вищу школу міліції. Працюючи у карному розшуці, Любомив Михайлович за короткий час завоював неабиякий авторитет. Десять років плідно трудився у Тлумацькому райвідділі міліції. Керівництво Івано-Франківського управління міліції високо оцінило діяльність Л.Федика.
У 1983 році його направили у Косівський райвідділ заступником начальника міліції. Тут його тепло зустрів дружний колектив. Серед правоохоронців була когорта досвідчених і молодих міліціонерів. Любомир Михайлович з приємністю згадує колишніх колег, які нині перебувають на заслуженому відпочинку або на інших посадах, – Л.М.Мельникову, А.Л.Дударенка, В.П.Гостюка, Р.І.Філіповича, Г.Ф.Костенка, Я.В.Петрика, М.В.Цикаляка, М.І.Гунька, Я.С.Мамчука, Г.М.Мельничук, Л.В.Пліхтяк і тих, що відійшли у вічність – М.І.Петрицюка, В.І.Долаврука, М.М.Коземчука та інших.
Любомира Михайловича любили й поважали співробітники за скромність, відвертість, щирість і принциповість. Він завжди уважно вислуховував своїх колег, давав поради, підтримував їх у починаннях, допомагав вирішувати проблеми. Любомир Федик користувався авторитетом не тільки у райвідділі, але й у жителів Косова і району.
На початку 90-х років обласне керівництво перевело Л.М.Федика у Тисменицький райвідділ міліції на посаду заступника начальника. І в новому колективі досвідчений правоохоронець завоював авторитет і повагу. Через два роки його призначили начальником Богородчанського райвідділу міліції. До підлеглих ставився з повагою і розумінням, особливо до початківців, бо добре пам’ятав свої перші міліцейські кроки.
В 1994 році знову доля повертає Любомира Михайловича до Косова – працює заступником начальника міліції. Міліцейський колектив поповнився молодими кадрами, з якими новий заступник начальника налагодив тісний зв’язок і взаєморозуміння. Л.Федик — завжди знаходить час і терпіння для спілкування з молодими чи перестарілими людьми. Любомир Михайлович часто згадує свій трудовий шлях, своїх наставників, колег і підлеглих. Він ніколи не нарікав ні на проблеми, ні на труднощі.
В листопаді 1995 року, у званні підполковника міліції, Л.М.Федик пішов на заслужений відпочинок. За тривалий період нелегкого трудового шляху було розкрито чимало резонансних злочинів, за що Любомир Федик одержував подяки, грамоти й інші нагороди. Будучи ветераном внутрішніх справ, Любомир Михайлович радо заходить у Косівський РВ УМВС. Хоча сьогодні тут працює нове поповнення, але й з ними він знаходить спільну мову. Також він не обминає жодних міліцейських заходів, є їх активним учасником.
Часто збираються давні колеги, які мають про що згадати. Цієї осені Л.М.Федика запросили до райвідділу міліції, де в урочистій обстановці начальник РВ УМВС В.Заплітний привітав Любомира Михайловича зі славним 65-річним ювілеєм. До привітань приєдналися й колишні колеги — ветерани органів внутрішніх справ. Л.М.Федик був приємно вражений повагою й великою шаною керівництва райвідділу і колишніх правоохоронців. Тож молоді косівські міліціонери мають з кого брати приклад.
Побільше б таких правоохоронців!
Вікторія КУШНІРЧУК.