Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Ювілей: Життя довжиною в століття

Січень 4, 2012 | Коментувати | Переглядів: 1 712

Народна мудрість твердить, що гартоване залізо — найміцніше. Це прислів’я спало мені на думку, коли ознайомився з біографією Розалії Петрівни Бойчук. 21 грудня їй виповнилося сто років. Рум’янощока, зігнута роками жінка, хоча втратила зір і слух, зберегла ясний розум, має добру пам’ять.

Народжена у багатодітній  сім’ї нижньоберезівського селянина Петра Повшенюка, вона в чотири роки залишилась сиротою: померла мама Софія. Батько одружився вдруге, і діти змушені  були самостійно заробляти на життя. У восьмирічному віці Розалія стала наймичкою. Вчитися не було змоги, тому  залишилася неграмотною. А в 1932 році  батько силоміць віддав її заміж  за двічі овдовілого  шістдесятилітнього  багатого чоловіка з Акрешорів, у якого уже було троє дітей. Важким було життя молодої дружини, яка намагалась осиротілим дітям  стати матір’ю і бути доброю дружиною  старому  чоловіку.

У 1938 році вона народила дочку Марію, а незабаром помер чоловік.

Багато випробувань принесли воєнні роки. Прийомний син Петро став вояком УПА. У 1953 році загинув, а молодших Анну й Дмитра вивезли до Сибіру. Дмитро зважився на втечу із заслання, добрався до рідного дому, де його арештували енкаведисти й замучили у Космачі. Його останки знайшли при розкопках у яблунівських криницях. Анна все життя прожила в Омську, померла  у 2005 році.

У 1948 році Розалія вдруге вийшла заміж за Івана Бойчука. У 1951 році у неї народився  син Дмитро.

Хоч  разом з чоловіком тяжко працювала в колгоспі (випасала колгоспну худобу, обробляла ділянки), їй не було зараховано жодного трудодня. Часто хворіла.

У 1993 році  на вісімдесятому році помер чоловік, а через рік Розалія Петрівна  втратила зір. За нею доглядає онучка Оля, дочка сина Дмитра.

Велику й гарну родину має ювілярка: від дочки Марії дочекалася двох онучок, чотирьох правнуків і двох праправнуків, а від сина Дмитра  — трьох онуків і п’ятьох правнуків.

Столітній ювілей Розалії Петрівни – радісна подія  для всієї великої родини.

На святкування прибули і заступник голови районної ради В.О.Жмендак, заступник голови РДА Я.Р.Бринський, директор територіального центру Ю.П.Радиш, заступник начальника управління праці та соціального захисту населення РДА, начальник відділу праці В.Ф.Галамасюк, а також голова Акрешірської сільської ради М.П.Пилип’як,  директор Народного дому  Д.Кучерак та соціальний працівник села. Вони вручили ювілярці грошову та матеріальну допомогу.

Життя Розалії Петрівни ще раз підтверджує, що всі життєві випробування, які не вбивають людину, роблять її міцнішою і сильнішою.

Міцного здоров’я вам, дорога ювілярко,  у Новому 2012, а для Вас у 101-му році.

Я. ТИМОФІЙЧУК.
Фото М.Пилип’як.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.