Косівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді (далі — Центр) діє з 2003 року. Наше основне завдання — надавати допомагати сім’ям, дітям і молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах. Сьогодні на обліку в нашому Центрі перебуває понад 100 таких сімей.

На жаль, доводиться констатувати сумний факт: громади, органи місцевого самоврядування з байдужістю ставляться до проблем сімей, у яких батьки схильні до зловживання алкоголем, ведуть аморальний спосіб життя.

Розповім лише про одну родину, яку ми взяли під соціальний супровід у жовтні цього року.

Чоловік розлучився, залишивши дружину з двома дітьми. Відтак створив нову сім’ю, у якій народилось ще двійко малят. Якийсь час все було гаразд. Але поступово батько з матір’ю почали «зазирати у чарку». Дітей доглядала бабуся, на плечі якої лягло виховання ще й 2-х дітей другої дочки.

Через складні сімейні обставини, схильність батьків до алкоголю, діти навчалися у спеціальній школі-інтернаті.

У 2009 році мати дітей померла. Вони залишились на утриманні бабусі, бо у батька не було паспорта, через що не вдалося оформити пенсію зі втрати годувальника. Чоловік проживав в сусідньому районі, без реєстрації. Отже, при живому татові діти залишилися без соціальної підтримки в зв’язку зі смертю матері. Фактично їх утримує бабуся на свою пенсію.

Протягом 2-х років вирішується питання реєстрації батька, а пізніше — дітей до батька. Сім’я постійно перебуває в полі нашого зору. Фахівці Центру спільно з бабусею і батьком дітей зібрали необхідні документи для виготовлення паспорта. Отримавши його, батько зможе оформити пенсію зі втрати годувальника, а також влаштуватися на лікування. Також надіємось, що спільно з відповідними службами сусіднього району зможемо оформити спадщину на житловий будинок і зареєструвати в ньому цього чоловіка і його дітей. Після цього сім’я зможе об’єднатися і буде вирішено житлове питання дітей.

Наш Центр сприяє також розвитку та підтримці сімейних форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. У жовтні ми провели інформаційно-рекламну кампанію «Чужих дітей не буває» з метою залучення нових кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі.

Проблема сирітства є надзвичайно актуальною і болючою. Кожного дня ми бачимо таких дітей, які з певних причин втратили батьківську турботу. Як показує досвід, у таких випадках дитину якомога швидше треба огорнути любов’ю і турботою, щоб полегшити біль втрати. А це може зробити тільки сім’я.

Найліпший вихід із ситуації — коли дитину бере під опіку хтось із близьких людей (бабуся, тітка, повнолітня сестра чи брат). В такому випадку створюється опікунська сім’я. Дитина залишається серед рідних, у звичних для неї умовах.

Якщо таких родичів немає, або вони є, але не хочуть взяти дитину на виховання і утримання, її направляють в інтернат, де вона живе серед таких же сиріт, не може відчути себе бажаною і любимою.

Щоб дитина мала можливість зростати в сім’ї, в Україні діють альтернативні сімейні форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу. В обох випадках дитина хоч і потрапляє у чуже середовище, але вона у ньому є бажаною. В таких сім’ях вона має шанс знову називати когось матір’ю чи татом.

Найголовніше, щоб кожен дорослий усвідомлював, що чужих дітей не буває. Проходячи повз неповнолітнього, який потребує допомоги, простягніть свою руку, уявіть, що на його чи її місці могла б опинитись і ваша дитина.

Чужих дітей не буває. Веселі і сумні, чемні та неслухняні, відмінники та двієчники, активні та пасивні, усі вони – НАШІ.

Марія ПІТЕЛЯК,
директор Косівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді.

Facebook коментарі
 

One Reply to “Чужих дітей не буває”

  1. Петро

    “Протягом 2-х років вирішується питання реєстрації батька, а пізніше — дітей до батька. Сім’я постійно перебуває в полі нашого зору. Фахівці Центру спільно з бабусею і батьком дітей зібрали необхідні документи для виготовлення паспорта. Отримавши його, батько зможе оформити пенсію зі втрати годувальника, а також влаштуватися на лікування.”

    Що ж ваш центр робив усі ці два роки?!! Ви 2 роки вирішували питання з реєстрацією. Де ж організований вами соціальний супровід (див. Положення про Центр)?!
    От ви тільки оці відписки і хвалебні гімни собі можете писати…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *