Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Долі людські: Рідний онук став чужим

Жовтень 21, 2011 | Коментувати | Переглядів: 2 783

Родина, родина — від батька до сина…

Прекрасна пісня з глибоким змістом.    На жаль, не кожній людині дано пережити це прекрасне почуття — любов до  найрідніших людей.

Косівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді переконується в цьому щоразу, працюючи з сім’ями та особами, які опинилися у складних життєвих обставинах. Нам часто доводиться  бачити справжні трагедії: насильство в сім’ї, жорстоке та недбале ставлення до дітей, сльози та розпач беззахисних дітей, жінок, інколи навіть чоловіків.
У нашому районі є особи віком від 18 до 23 років,  які з різних причин не мають житла.

Хочемо розповісти життєву історію одного хлопця-сироти. З очевидних причин не називаємо назву населеного пункту та імен героїв.

22 роки тому в Косівському пологовому відділенні народився здоровий хлопчик, якого одразу ж покинула мати. Відомостей про батька не було. З перших днів життя дитина осиротіла. Хлопчик був не зовсім сам, бо мав бабусю, яка   живе і сьогодні. Проте вона теж не захотіла опікуватися дитиною і написала заяву, що живе у важких матеріальних умовах і  не може доглядати онука. Так  немовля опинилося у Будинку малюка (м. Надвірна). Потім був Долинський дошкільний заклад для сиріт, Перегінська школа-інтернат, Угорницька школа-інтернат, де хлопчик закінчив школу. За весь цей період його ніхто не відвідував, ніхто не цікавився його життям.  Так, міняючи стіни інтернатних закладів і вихователів, минуло  дитинство сироти.

Юнак здобув освіту у Бурштинському ПТУ.  Але проблем  у його і так  нелегкому житті не стало менше. Хлопець не має житла, ніде не  прописаний.

Йому надали притулок у соціальному гуртожитку  для дітей-сиріт (м. Калуш). Проте термін перебування у цьому закладі обмежений, і вже наступного літа він повинен покинути стіни своєї тимчасової домівки. Зі слів працівників гуртожитку, хлопець виріс відповідальним, працелюбним і чуйним. Не тримає образи на своїх рідних. Неодноразово навідувався до бабусі в гості. В душі, напевно, мріяв, що вона його пригорне і залишить у себе назавжди. Але так не сталося…

Згідно з чинним законодавством  діти-сироти мають право бути поставленими на квартирний облік за первинним місцем реєстрації або за місцем їх походження (Житловий кодекс України). Ми клопочемося за таких осіб перед органами місцевого самоврядування для збереження їх прав.

Героя нашої розповіді також поставлено на квартирний облік. Але всім добре відомо, що в наш час немає можливості забезпечити всіх житлом, тому ця процедура поки що залишається формальністю. Єдина надія на те, що згодом з’явиться соціальне житло. А жити потрібно вже сьогодні.

Ми виїхали до бабусі юнака, щоб перевірити її важке матеріальне становище. Нас зустріла жінка, яка ще дуже добре виглядає. Вона проживає сама. Будинок старенький, але є дві кімнати, які господиня здає для туристів. Сама проживає у літній кухні. На наше прохання прийняти свого онука на проживання бабуся відповіла: «Я не хочу доглядати чужих дітей. Він уже великий, може женитися і жити у дружини». Скільки ми не вмовляли бабусю, але вона була невблаганною. Сказала, що не впустить хлопця за жодних обставин.

Важко сказати, що саме заважає їй прийняти свого онука (можливо, образа на свою неслухняну дочку), але ж дитина ні в чому не винна. У нас склалася думка, що основним мотивом її поведінки є небажання втрачати прибуток від туристів.

Така ситуація дуже лякає, адже, як кажуть у народі: «Добрий хазяїн не виганяє з дому  навіть собаку», а тут мова іде про   молодого та рідного онука.

Залишається сподіватись, що хлопець буде щасливий: побудує сім’ю і власне житло, адже покладатися сьогодні він може тільки на себе.

Дуже хочемо, щоб бабуся змінила своє ставлення до сина своєї дочки, хоча у неї було для цього  22 роки, і за цей час її рідний онук став «чужою дитиною».

У нашому районі ще один хлопець позбавлений батьківського піклування і не має де проживати, оскільки житло, яке закріплене за ним, потребує капітального ремонту. Коштів немає. Жити у соціальному гуртожитку він не може через розумову неповноцінність. Необхідно терміново допомогти йому відремонтувати  будинок.  Просимо усіх небайдужих, хто може надати допомогу  для вирішення цього питання, звертатись за адресою: м. Косів, м-н Незалежності, 11, тел.2-22-98

Ольга МАКСИМІВ,
провідний спеціаліст  Косівського РЦСССДМ.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.