Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

На кожній сторінці — згадка про Яворів

Травень 25, 2011 | Коментувати | Переглядів: 3 065

Українці кілька довгих століть не мали своєї держави. Різні імперські режими нав’язували нам думку, що ми – нація безбатченків, яку «добрі сусіди» знайшли десь «під плотом», підібрали, виховали і всьому навчили. Колонізатори безсоромно записували у свої історичні скрижалі українську національну еліту: науковців,  воєначальників, літераторів, митців… А тих, кого не могли вписати у свої шкільні підручники, знищували фізично чи символічно: вбивали або перекривали їм шлях у майбутнє. Імена сотень видатних українців — славних і гідних синів свого народу свідомо і цілеспрямовано стирали з його історичної пам’яті.


Сьогодні, у своїй незалежній державі, вони повертаються до нас. Великою мірою це стосується легендарної родини Окуневських, що подарувала Україні непересічних дітей: Теофіла, Ярослава та Ольгу. Такими синами і дочкою може пишатись кожна держава.

У Косові презентували унікальне наукове дослідження під назвою «Визначні постаті України: Андрій Чайковський, Теофіл Окуневський». Цікаве дійство з цієї нагоди розгорнулося у районному Будинку культури.

Приїждже високоповажне панство було приємно вражене тим, що  їх особисто зустрічав і супроводжував голова Косівської райдержадміністрації, та ще й професор і генерал, Ярослав Шинкарук. Гості розцінили це як вияв великої поваги з боку очільника виконавчої влади району не лише до них, а передовсім до питань відновлення історичної правди та національного розвою на теренах нашого краю.

Привезли книгу і представили її косівчанам (а пізніше — і яворівцям) поважні гості: професор Львівського національного університету, головний упорядник і редактор книги Богдан Якимович; кандидат історичних наук, упорядник книги Наталія Кобрин; історик, етнограф і громадський діяч, один із перших дослідників життя і діяльності родини Окуневських  Петро Арсенич; видавець-меценат зі Снятина,  лауреат премії імені Ярослава Окуневського Володимир Карий. До складу делегації увійшли також військові моряки високого рангу: екс-заступник командувача ВМС України у 2006-2010 роках адмірал Ігор Тенюх, а також колишній керівник телестудії «Бриз» ВМС України, капітан 1 рангу Мирослав Мамчак, який створив єдину україномовну телепрограму у проросійськи екзальтованому Криму. Обидва «морські вовки» — галичани за місцем народження і великі патріоти за станом душі.  Вони приїхали невипадково, адже багато сторінок нової збірки присвячено першому і єдиному українському адміралові – військовому медику за фахом Ярославу Окуневському.

Богдан Якимович розповів про те, як виник задум написати це ґрунтовне наукове дослідження, як непросто було цю ідею реалізувати. За його словами, дуже велику роль у реалізації цього великого проекту відіграла історик Наталія Кобрин і передав їй слово.

— У книзі є кілька схем, які збирають у єдине ціле родовід Окуневських та кілька споріднених до них гілок, зокрема, Кобринських, Озаркевичів, — сказала пані Наталя. —  Наведено також листування Теофіла, Ярослава та Ольги  Окуневських.  Було чимало проблем з його прочитанням і підготовкою до публікації.  Справа в тому, що будучи надзвичайно високоосвіченими людьми, вони писали окремі вислови різними мовами: французькою, німецькою, іспанською, латиною та іншими. Опубліковане у книзі листування охоплює широкий проміжок часу: від 1880 до 1952 року.  Виникали труднощі з визначенням авторів багатьох листів до Івана Франка. Брати Окуневські часто підписували їх лише прізвищем (не вказуючи імені) або підписом, що не містить ініціалів. Під час роботи над книгою упорядники виявили, що більшість підготовлених до друку листів (19)  належить Теофілу Окуневському, які він писав з Городенки.  Це навіть не листи, вони більше схожі на лаконічні записки. Переважно це — швидка реакція на тогочасні громадсько-політичні події, які мали місце у Галичині, зокрема у Львові. Листів Ярослава Окуневського у книзі значно менше, але саме вони дуже цікаві, оскільки містять роздуми про національні, історичні, політичні проблеми. З них можна почерпнути інформацію про світогляд Ярослава, — сказала Наталя Кобрин.

Наступний промовець Петро Арсенич помітив цікаву деталь: багато видатних українців, представників галицької еліти  походять зі священицьких родин: Окуневські, Шухевичі, Кобринські, Озаркевичі…

Капітан першого рангу Мирослав Мамчак поділився з присутніми такими роздумами:

— Раніше українців змушували пишатись чужими людьми. Ім’я наших предків, які багато зробили для свого народу, а то й цілого світу, замовчували — наче їх і не було. Книга, яку ми сьогодні презентуємо, присвячена Окуневським і Андрієві Чайковському – людям, які були б гордістю кожного народу, не тільки українського. Мене, як моряка, цікавить усе, що пов’язане з морем. І тут я це знайшов. На Косівщині росте морське дерево — смерека, з неї будували кораблі. Ярослав Окуневський, який ріс і жив у гуцульському Яворові, зробив настільки вагомий вклад у військову медицину, що був відзначений високим званням контр-адмірала. Він побачив увесь  світ, описав свої враження  для нащадків у «Листах з чужини», які було опубліковано. Їх і сьогодні дуже цікаво читати. Нам треба знати і пишатись тим, що Ярослав Окуневський  — єдиний українець, який отримав найвищий китайський дворянський титул мандарина. Косів також подарував Українському Військово-Морському Флоту талановитого публіциста, капітана 1 рангу Альбія Шудрю, автора цікавої повісті про службу сучасних військових миротворців. У Косові працює Ярослав Шинкарук – щирий і вірний друг українських моряків, який багато їм допомагає і, вірю, й надалі допомагатиме. Тому сьогодні я хочу вручити йому відзнаку лауреата премії ВМС України імені адмірала Ярослава Окуневського.

Оскільки того дня у залі було багато школярів, адмірал Ігор Тенюх вирішив провести військово-профорієнтаційну роботу і запросив хлопців з багатодітних сімей та сиріт на навчання у Севастопольський військово-морський ліцей, а допризовників — йти на службу у ВМС України.  Водночас радив дітям вчитись і багато читати, наприклад, Андрія Чайковського, зокрема його знаменитий історично-художній твір про уславленого українського гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Щоб заохотити школярів до спілкування з книгою, адмірал запитав, чи знають вони, чому лише цей український гетьман носив бороду? Відповіді не почув, тому порадив заінтригованим дітям пошукати її у книзі А. Чайковського.

Про важливу роль родини Окуневських у громадсько-політичному житті України мовили також краєзнавець Петро Арсенич; директор Яворівської ЗОШ, лауреат премії імені Ярослава Окуневського Петро Лосюк; видавець Володимир Карий.

Професор Богдан Якимович висловив великий жаль, що у залі районного Будинку культури того дня не було двох дослідників і великих шанувальників життя і творчості родини Окуневських: просвітянина Володимира Тутуруша з Косова і науковця Василя Гуменюка зі Львова.

Прощаючись, гості подякували голові РДА Ярославу Шинкаруку за теплий прийом і підтримку таких важливих національно-патріотичних проектів, як це видання.

Ярослав Іванович, у свою чергу, подякував упорядникам за написання і цікаву презентацію книги: «Я щойно погортав її і майже на кожній сторінці бачив слово «Яворів». Мені дуже приємно, що це прекрасне гуцульське село справило на родину Окуневських велике і гарне враження, вони його ніколи не забували», — сказав голова РДА.

Ярослав Шинкарук розповів, що районна влада цього року стала куратором одного з українських підрозділів ВМС у Криму, допомагатиме йому і всіляко сприятиме тому, щоб юнаки-гуцули йшли служити в українське військо, зокрема на Флот.

Аліса МУДРИЦЬКА.
Фото автора.

Довідка

У 2006 році телерадіокомпанія ВМС ЗС України «Бриз» разом з Громадським військово-історичним клубом ВМС України імені С. Шрамченка заснували літературно-мистецьку і медичну премію ВМС України імені адмірала Ярослава Окуневського за найкраще висвітлення військової, військово-патріотичної тематики, життя Збройних сил України, твори на теми мариністики, пропаганди військово-морських традицій, культури і мистецтва українського народу. Нагрудний знак лауреатів цієї премії належить до загальнофлотських відзнак.

На Косівщині вже два лауреати цієї премії: просвітянин і краєзнавець Володимир Тутуруш, і голова райдержадміністрації Ярослав Шинкарук.

Андрій Якович Чайковський, український письменник, який присвятив свою творчу працю дослідженню  і художньому опису історії рідного народу. Він був не тільки літератором, але й громадським діячем, вів активну культурно-просвітницьку діяльність.
Зробив величезний вклад у патріотичне виховання молодих українців у період між Першою і Другою світовими війнами —  його творами зачитувались ті, хто у жорстокі 40-50 роки минулого століття боровся за незалежність своєї держави під проводом ОУН та прапорами УПА.

Теофіл Окуневський (1858 – 1937) — відомий на Галичині адвокат, громадський діяч, засновник «Просвіти», з 1899 – член української Національно-Демократичної Партії. Аосол до австрійського парламенту (у 1897-1900 рр. і 1907-1908 рр.), до Галицького сейму (1880-1900; 1913-1914 рр.). В період ЗУНР – комісар Городенківського повіту, член Національної Ради ЗУНР, член її Президії. Був одним з ініціаторів створення галицько-української національної політичної партії. У великій мірі завдяки йому в домівці Окуневських у Яворові бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич, Наталя Кобринська, Остап Терлецький та інші видатні діячі українського громадського і культурного життя того часу.

Ярослав Окуневський
(1860-1929рр.) – військовий лікар, доктор медицини, контр-адмірал Австро-Угорського флоту, мандрівник, публіцист, меценат, національно-просвітницький діяч, учасник Української національної революції 1917-1921 рр. Автор публіцистичних праць, мемуарів та спогадів, меценат, громадсько-політичний діяч, засновник і керівник Української Санітарної Місії ЗУНР у Відні.

Ольга Окуневська
(1875-1960) була відомою піаністкою, чотири роки навчалася у Миколи Лисенка, акомпанувала в концертах Соломії Крушельницькій.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.