Багата на орнаменти Гуцульщина, але найяскравішим є космацький, який суттєво відрізняється від писанок не лише інших регіонів України, але й від традиційної гуцульської і навіть сусідніх сіл. Пояснити причину цього дива погодився голова Всеукраїнської координаційної ради з питань вивчення і відродження писанкарства, постійний голова з’їзду писанкарів, писанкар, дослідник теорії писанкарства, сільський голова Космача Дмитро Пожоджук.
— Пане Дмитре, які чинники призвели до того, що космацька писанка відрізняється від писанок навіть сусідніх сіл?
— Насамперед тому, що її творять у замкнутому середовищі. Космач постійно був далеко у горах і мав свою самобутню мистецьку палітру: вишивку, кераміку, ткацтво, різьбу. Якщо взяти до уваги такі села як Криворівня, Акришора, Микуличин, то вони мали свої цікаві символи, які широко використовували у народному мистецтві, зокрема у писанці. Але вже у ХХ столітті космацька писанка так потужно вплинула на ці села, що вони змушені були звернутись до космацької колористики і почали писати писанки у її стилі, інколи використовуючи свою символіку, а часом переходили на космацьку і тим самим втратили цінність ті гарні писанки, які побутували у цих селах.
— Що закладено в орнаменті космацької писанки?
— Нинішня писанка складається з двох медальйонів, у яких вміщують зображення оленя, риби, дерева життя, або ж пишуть гуцульську хату і біля неї тварин: коня, оленя, рибу, півня. На писанці є цікаві два медальйончики знизу і зверху. У них вкладають квітку ружі, а можуть намалювати й коня. Дуже часто там є безконечник, один або два олені, а між ними — дерево життя. Роги оленя символізують проміння сонця, що сходить. Риба є символом життя і смерті. Півень — вістун дня, провісник світла. Поширене також зображення листя дуба, адже дуб — найвище дерево в Україні, у яке вдаряє грім. Ще один малюнок подібний до зубів поперечної пили — це символ блискавки. Трикутник з кружечком усередині — Боже око. На космацькій писанці бачимо також церкви і монастирі, що є символом Небесної гори.
— Відомо, що підготовка до розпису писанок у Космачі була особливою.
— Починали роботу з молитви. Писанкарки шукали від трьох до дев’яти яєць від курки-первістки, яка знесла перше яйце. Їх розбивали до дерева і додавали до жовтої фарби, бо казали, що добре фарба ловиться і писанки будуть світлі. А ще писанкарка мусила підготуватися духовно: не мати злих думок, дотримуватися посту. Коли вже писали, обов’язково стереглися, щоби в хату не зайшла якась жінка і не зурочила. Намагалися писати до схід сонця. Якщо хтось таки зайшов, то говорили: «Сіль тобі в очах, а кремінь у зубах. Як не шкодить земля воскові, так аби не пошкодили твої очі моїм писанкам». І якщо хтось стверджує, що писали писанки на вечорницях, то це була рідкість. Здібні писанкарки намагалися писати на самоті.
Колись писанки розписували тільки від руки, а зараз малюють зразки олівцем, прикладають допоміжні засоби, щоб лінії були рівні. Писанкарка мала вже набиту руку, писала гарно, лінія виходила чіткою, виразною. Вона напам’ять знала певну кількість символів, які розміщувала у тому чи іншому порядку. Одна писанкарка писала з хрестами, друга з церквами, третя — ключкові, четверта — пушкаті. До речі, у нас було (і зараз збереглося) багато таких символів, які запозичили для писанки з космацької вишивки. Це насамперед традиційні узори космацьких вуставок.
— А який нинішній стан писанкування у Космачі?
— Самих писанкарок є понад півтисячі. На високому рівні проводять уроки писанкарства у школі. Ведуть гуртки постійні делегатки З’їзду писанкарів і різних конгресів: Ганна Подоляк, Ганна Бодруг і Марія Дзвінчук. А ще ми проводимо районні та обласні конкурси дитячої писанки, на яких діти з Космача завжди займають перші місця. Був випадок, коли на дитячому конкурсі шестилітня дівчинка зайняла перше місце. Як бачимо, писанкарство у Космачі не занепадає, а розвивається. Отже, у нього є майбутнє.
Розмовляв Юрій Атаманюк.