Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Людина — не товар

Квітень 16, 2011 | Коментувати | Переглядів: 2 793

Останнім часом почастішали випадки продажу людей, особливо дівчат, у сексуальне рабство. Іноді з екранів телевізорів бачимо сюжети про примусове утримування і рабську працю жінок і чоловіків. Такі протиправні дії на Прикарпатті виявляють працівники відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми обласного управління МВС, який очолює підполковник міліції Андрій Борисович Рогалевич.

— В чому полягає специфіка Вашої роботи?

— Виявляти  злочини,  пов’язані  з  пропагандою насильства  і жорстокості, розповсюдженням порнографічної продукції, зі звідництвом або утримуванням місць розпусти, із сутенерством і втягненням у проституцію.

Однак основний напрямок роботи — боротьба з торгівлею людьми. Наше завдання – виявляти трафікерів (тих, хто вербує і перевозить людей за кордон, де вони потрапляють у рабство: як сексуальне, так і трудове та збирати відповідну інформацію. Торік ми виявили два випадки, коли  матері продавали своїх неповнолітніх дітей: одна — продала, а друга  здала сина в оренду для надання сексуальних послуг жінкам. Ці «матері» понесли покарання – їх засуджено до різних термінів позбавлення волі. Також було порушено дві кримінальні справи за фактом організації трафіку громадян України до Азербайджану, де їм мали видалити нирки.

— Розкажіть, як відбуваються вербування і продаж людини?

— Трафікери знають, що в міліції є спеціальні підрозділи, які займаються розслідуванням цих злочинів, тому відкрито оголошень не дають. Найчастіше дівчат із західних областей вивозять у Польщу, Чехію і Німеччину, а зі східних — у Росію, оскільки їм не потрібно закордонних  паспортів, а з південних — у Туреччину.

— Як виявляєте трафікерів?

— Завдяки оперативній інформації, а також від людей, які часто бувають за кордоном.  Трафікери їздять у різні райони,  шукають дівчат,  особливо з віддалених сіл, де немає роботи, та з неблагополучних та малозабезпечених сімей. Зловмисники цим користуються і роблять свій кримінальний бізнес. Вербують переважно в кафе, барах, на дискотеках. Знайомляться з дівчатами, кажуть, що мають добрих приятелів у Польщі, Чехії — власників ресторанів чи барів, які беруть на роботу офіціантів і барменів. Коли дівчата приїжджають, їх завозять у нічні клуби і ставлять перед фактом: «Ми за тебе заплатили, ти повинна відпрацювати». Якщо бідолашні протестують, кажуть, що приїхали працювати не повіями, а офіціантами чи барменами, їм відповідають, що таких посад немає. Вони, мовляв, мають попрацювати проститутками, щоб відробити ті гроші, які за них заплатили, а після цього можуть заробляти на себе. Хоча, заради справедливості, варто сказати, що зі ста дівчат знайдуться принаймні двоє, які наперед розуміють, що їм доведеться займатися проституцією.

— У них відбирають документи?

— Зараз іноземна поліція часто проводить рейди і перевіряє паспорти, тому вони залишаються у дівчат, адже буде підозріло, якщо всі паспорти винесе один власник закладу. А оскільки такі заклади, зазвичай, обладнані відеонаглядом, то власник наказує дівчатам швиденько вдягатися і видавати себе за жильців мотелю при ресторані.

— Якщо паспорти залишаються у дівчат, чому вони не тікають з рабства?

— Як правило, трафікер вирішує питання з візою, перевезенням. Він вкладає у це свої кошти і вимагає їх відпрацювати, а потім ще й попрацювати, так би мовити, на прибуток. А якщо дівчина не погоджується, він залякує її, мовляв, розповість у її рідному селі, чим вона займалася. Якщо й це не допомагає, може погрожувати фізичною розправою. Заробітчанки бояться. Тим більше, що підбирають для сексуального рабства кандидатури, які не надто обізнані у своїх правах.

— Невже не було жодного випадку, щоб дівчина втекла?

— Були. Втікали через вікна з туалету, з ванної кімнати. Траплялося, що дівчата втікали від клієнтів, коли ті привозили їх до себе.

— Ви співпрацюєте з правоохоронними органами країн, до яких продали в рабство наших дівчат?

— Обов’язково. Наші працівники періодично виїжджають у Польщу, Чехію, Білорусь на семінари з питань протидії торгівлі людьми. Завдяки Інтернету мало не щодня контактуємо з колегами з сусідніх країн.

— І які результати?

— З початку цього року ми порушили кримінальну справу щодо жительки нашої області, яка під приводом легального працевлаштування  у Польщі разом  з  іншими  встановленими особами здійснювала вербування, перевезення і продаж молодих дівчат для сексуальної експлуатації на об’їзних шляхах Варшави.

— Чи буває, що в сексуальне рабство продають чоловіків?

— Я особисто з таким не зустрічався, але чув, що в Європі є чимало нічних клубів, де працюють українські чоловіки. Найімовірніше, вони роблять це добровільно, адже їх не так легко залякати і до чогось примусити.

— Наскільки прибутковою є торгівля людьми?

— Після наркобізнесу і торгівлі зброєю це третій за прибутковістю вид бізнесу у світі. Виявляти такі злочини нелегко, оскільки дівчата після повернення додому намагаються приховувати цей факт своєї біографії, нікому не розповідають і не повідомляють про жахи, які вони пережили на так званих заробітках. У зв’язку із цим прошу всіх жителів району, яким відомо про такі факти, повідомляти нам про це за телефоном (0342) 75-11-57.

О. СЕРГІЙЧУК.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.