Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

1 квітня – брехня всесвітня

Квітень 11, 2011 | Коментувати | Переглядів: 3 587

Свято сміху чи неприємний жарт?

1 квітня. Ранок. Спросоння чути дзвінок мобільного телефону. Прийшло смс-повідомлення: «Абонент хххх поповнив ваш рахунок на 100 грн.». Супер! Та радість триває недовго. Не встигаєш перевірити стан рахунку, як наступне смс-привітання з Днем сміху руйнує усі плани щодо тривалих телефонних розмов. Саме такий жарт сьогодні став популярним серед молоді цього дня.

Традиція відзначати це чудернацьке жартівливе свято мандрує по світу ще з незапам’ятних часів. Існує повір’я, що обманюючи і жартуючи один над одним у цей день, люди спантеличують і відганяють злу силу. В Україні його відзначають досить широко, для прикладу, в Одесі 1 квітня проголошено вихідним. Цього дня у більшості людей завжди виникає бажання посміятись самому і розсмішити інших. А що ж може бути кращим за чудовий настрій і усміхнених оточуючих упродовж цілісінького дня!

Та іноді трапляється так, що не обдуманий жарт може призвести до неприємних наслідків. Бували випадки, коли, наприклад, діти, навчаючись далеко від дому, телефонували або писали повідомлення своїм батькам про те, що травмувалися чи мають серйозні проблеми з навчання. Вони не задумувалися про те, що мама у стані шоку чи потрясіння одразу ж залишать всі свої справи і чимдуж кинуться їм на допомогу. Тож, розігруючи рідних, друзів чи знайомих, слід пам’ятати, що 1 квітня – це день сміху, а не зіпсованих нервів і здоров’я. Жарти повинні бути веселими й дотепними, щоб ними не образити й не злякати близьких людей.

Напередодні свята ми вирішили поцікавитись у перехожих, які першоквітневі жарти видались для них цікавими і закарбувались у пам’яті.

Андрій, 24 роки.

Згадав ось такий випадок. Якось приїжджаю на настановчу сесію (навчався на заочному відділенні), а одногрупник каже, що сьогодні позачерговий іспит, до якого треба було реферат підготувати, і подає список тем. Каже, що всіх телефоном повідомляли, а до мене додзвонитись не змогли. От я за дві години реферат (хоч якийсь) заледве таки встиг написати. Потім виявилось, що іспиту ніякого той день не планували, а реферати аж через два тижні здавати треба. На цей жарт не образився, бо роботу, що за дві години зробив, довго ще відкладав би на потім.

Юля, 30 років.

В нас на роботі дві працівниці сидять одна напроти іншої – стіл до стола. Ми їм комп’ютерні мишки місцями поміняли. Дівчата довго не розуміли, що з комп’ютерами робиться.

Тетяна, 42 роки.

Якось зателефонувала до мене секретарка нашого шефа і попросила мене дорогою до роботи купити для нього фарбу для волосся, буцімто для його дружини. Я й купила. Та найсмішніше було тоді, коли цю покупку давала начальникові. Звісно, про неї він не знав. Уявіть собі його реакцію.

Володимир, 28 років.

Одне 1 квітня не забуду ніколи. Все почалося з того, що один мій добрий знайомий «косив» довгий час від служби в армії. Ми з друзями вирішили його розіграти. На друкарській машинці набрали текст про те, що його викликають у військкомат, щоб за декілька днів відправити на службу. А в разі відмови цю справу передадуть до суду. Спантеличені такою звісткою батьки друга встигли й замовити різника, щоб заколов свиню на майбутні проводи. Почувши це, ми з соромом розповіли всю правду. Після чого сміялися навіть батьки.

Підготували О. АНТОНЕНКО і М. ДОЛИНЧУК.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.