Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Роки летять, мов лебеді у вирій

Квітень 8, 2011 | Коментування вимкнуто | Переглядів: 1,683

Роки, роки… Вони так швидко спливають, мов гірські потоки, що несуть свої води у великі ріки. Не вгледіла, як на порозі з’явилася сотня. Ніби вчора була молодою, а сьогодні — немічна бабуся.

Життя О.М.Строжук помережене холодом і голодом, сумом, горем і сльозами, трішечки — радістю і жіночим щастям. Олена Михайлівна народилася на початку минулого сторіччя, перед Першою світовою війною. У сім’ї вона була другою дитиною, а всіх їх було четверо. Під час війни їхню хату спалили. Діточок винесли з пожежі ледь живими. Довелося мешкати у чужих людей.

В одинадцять років Олена Михайлівна залишилася сиротою з двома меншенькими дітками на руках. Сама їх виховувала, заробляла на скупі харчі. Набідувалася у дитинстві. Гадалося, що коли вийде заміж, створить свою сім’ю, буде легше. Але де там?

Своя сім’я — свої клопоти і проблеми. О.М.Строжук народила трьох донечок. А тут — Друга світова війна. Чоловіка забрали в армію. І знову одна-однісінька з діточками. На фронті чоловіка було поранено, повернувся додому. Разом зводили свій дім, своє гніздечко. Працювали у колгоспі, та й удома роботи було чимало.

Олена Михайлівна була доброю господинею, дбайливою і люблячою матусею. Пізніми зимовими вечорами вишивала, в’язала, готувала придане для своїх дівчат. Одна за одною вони виходили заміж. І кожній треба було допомогти, коли народжували своїх малят, а для Строжуків – онучат. У повсякденних клопотах промайнула молодість. Важко занедужав чоловік, хвороба прикувала його до ліжка. І знову все звалилося на тендітні плечі Олени Михайлівни. Доглядала його, вірила, що Господь допоможе підняти господаря на ноги. Але доля розпорядилася інакше. Чоловік покинув цей світ. Олена Михайлівна пережила ще одне горе – похоронила дочку. На старості літ залишилася одна-однісінька.

Важке сирітське дитинство, нелегка праця, голодні роки залишили помітний слід на її здоров’ї. О.Строжук втратила зір і слух, але залишились добра пам’ять і спогади. Чотири роки тому одна із дочок забрала стареньку матір з Уторопів до себе у Стопчатів. Хоч і сама у поважному віці, а за немічною матусею добре доглядає. У день народження Олени Михайлівни зібралися рідні й знайомі вшанувати ювілярку. У О.М.Строжук сьогодні є троє онуків, семеро правнуків і двоє праправнуків, які щиро непокояться за стареньку. Розділити радість родинного свята прийшли дві похресниці Олени Михайлівни. Одній із них 70 літ, другій – 72. Завітали на гостини й начальник головного управління праці й соціального захисту населення ОДА Я.Ф.Лаган, начальник управління праці й соціального захисту населення РДА В.І.Мамчук, директор територіального центру з обслуговування одиноких і перестарілих людей Ю.Радиш, заступник голови РДА Я.Р.Бринський, а також сільські голови Уторопів та Стопчатова О.Ніжевський та М.Скригунець.

Гості щиро і тепло вітали ювілярку, вручили їй квіти та подарунки. Вітальну адресу від Президента України В.Ф.Януковича вручив Я.Ф.Лаган. Шкода, що О.М.Строжук не почула жодного привітання і не побачила ні гостей, ні подарунків.

Гості розійшлися, знову продовжуються невеселі будні, а роки відлітають. Мов лебеді у вирій.

Вікторія КУШНІРЧУК.
Фото автора.

0

Коментарі

Коментування відключено.