Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Вона розуміла мову сивого лісу

Березень 30, 2011 | Коментувати | Переглядів: 4 317

Довге і важке життя прожила поетеса Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська, відома в літературі як Марійка Підгірянка.

Народилася Марійка 29 березня 1881 року в с. Білі Ослави Надвірнянського району на Івано-Франківщині у сім’ї лісничого.

Крила для злету у вирій життя майбутня дитяча українська письменниця дістала в с. Уторопах, де проживала з 1886 до 1905-го року. Початкову освіту здобула у двокласній Уторопській школі.

У тринадцять років Марійка починає складати свої вірші, навіяні чарівною природою і прочитаними книгами. Тут, в Уторопах, вона написала свій перший вірш над могилою приятельки. Вже тоді присутні були здивовані талантом Марійки Ленерт. Через п’ять років дівчина написала знаменитий вірш «Ой, не нам в кайданах жити» (1902), вперше підписавшись псевдонімом Марійка Підгірянка.

У Марійки Ленерт з малих літ була мрія стати вчителькою. У 1896 році вона складає іспити до Коломийської школи, а в 1900 році — на атестат учительки народної школи. Місто над Прутом вивело обдароване дівча з гір на широку вчительську дорогу. Майже сорок років, половину свого життя, Марійка Підгірянка віддала улюбленій педагогічній справі. Старожили Уторопів вдячно згадують учителювання Марійки Підгірянки. Її відразу полюбили діти, яким щиро віддавала набуті знання. Поетичне захоплення молодої вчительки допомагало в шкільній роботі.

1905 року Марія Омелянівна Ленерт обвінчалася в уторопській церкві з Августином Антоновичем Домбровським, учителем із Поділля. А у 1906 році молоде подружжя вчителів переїхало з Уторопів жити й працювати в с. Рибне над Черемошем.

У 1908 році вийшла в світ збірка поезій «Відгуки душі» Марійки Підгірянки. Підготовлений до друку рукопис другої збірки «Краплина крові» загинув у хуртовині Першої світової війни. 1920 року вийшов «Збірничок віршів для дітей», а в 1925 — 1927 рр. — три випуски літературних матеріалів для початкової школи під назвою «Ластівка».

За демократичні погляди Марійку та її чоловіка тодішня влада часто перекидала з місця на місце, не давала їм змоги працювати в одній школі. Проте любов до школярів у них не поменшала. Понад сорок років поетеса вчителювала в різних школах Галичини і Закарпаття.

Успішно займалася перекладацькою діяльністю. Перу Марійки Підгірянки належать кілька п’єс. Низку її віршів було покладено на музику. Окремі з них письменниця писала на відомі мелодії народних пісень, щоб їх могли наспівувати діти.

Важка недуга на довгий час прикувала поетесу до ліжка. Тільки через 10 років її здоров’я поліпшилося, і вона знову змогла повернутися до творчості. У 1960 році Марійку Підгірянку прийняли в члени Спілки письменників. 1962 року вийшла її остання (за життя) збірка «Гірські квіти». А 20 травня 1963 року Марії Підгірянки не стало. Поховали письменницю на Личаківському кладовищі у Львові.

Посмертні збірки віршів Марійки Підгірянки для дітей — «Безконечні казочки» (1970), «Грай, бджілко!» (1978), «Ростіть великі» (1992) видало видавництво «Веселка» у Києві. І її твори ввійшли у навчальні програми початкових класів і дістали високу оцінку видатних поетів і літературознавців.

Постать Марійки Підгірянки увічнена в нашій області: з 1991 року її ім’я носить Івано-Франківський обласний театр ляльок, на будинку Уторопської середньої школи встановлено меморіальну дошку на честь письменниці, у селі Білі Ослави діє музей Марійки Підгірянки, а в 1993 році у Косівському районі встановлено премію ім. М. Підгірянки для педагогів району.

У. КНИШ,
провідний бібліограф ЦРБ м. Косова.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.