Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Вернісаж гуцульських гефестів

Березень 29, 2011 | Коментувати | Переглядів: 3 980

У виставковому залі Косівської регіональної організації Спілки художників України з величезним успіхом демонструється виставка студентів і викладачів відділу художнього металу Косівського інституту прикладного і декоративного мистецтва. Фахівці відразу ж і твердо нарекли її унікальною. Що це не перебільшення, розумів навіть випадковий відвідувач, очі якого розбігалися, ноги плутались одна за одну, бо не знали, до якого експонату прямувати, а рукам кортіло, аж пекло, усе помацати.

Виставку було відкрито просто так – без жодної прив’язки до чийогось ювілею чи видатної події. Складалось враження, що гуцульським ковалям стало душно і тісно у майстернях. Так буває, коли людина працює з нестримною любов’ю і радістю, на хвилі великого піднесення і на межі можливого. Настає мить, коли треба зупинитись, передихнути, розправити плечі, озирнутись назад, оцінити зроблене, а відтак з новими силами та творчими ідеями повернутись у дивовижне царство вогню, таємничої мелодії молота і наковальні.


Відділ художньої обробки металу у Косівському технікумі художніх народних промислів почав діяти у 1967 році. Тоді директором цього навчального закладу був Юрій Касьяненко.  У різні періоди завідували відділом: Борис Кисилевський, Микола Салига, Іван Парипа, Олександр Бієвський. Нині його стерно — у талановитих руках ювеліра Олега Гаркуса.

Колишні завідувачі відділом Іван Парипа і Микола Салига, перший викладач Михайло Прощук під час відкриття виставки згадували важливі етапи його становлення, називали імена людей, які були біля витоків відродження художньої обробки металу і розвою унікальної Косівської мистецької школи, не забули сказати гарне слово й про тих, хто нині примножує її славу.

А ось як прокоментували цю неординарну виставку фахівці.

Святослав Мартинюк, директор Косівського інституту ПДМ:

— Відділ художньої обробки металу — один з найпотужніших у нашому навчальному закладі: має свою історію, добру опінію, молодь хоче на ньому навчатись. Роботи, які тут представлено, — це вже не ремесло, це мистецтво. Кожен, хто дивиться на ці експонати, відчуває їх досконалість, гармонію, високий рівень технічного виконання.

Олег Слободян, мистецтвознавець:

— Я вперше бачу таку виставку: багату, цілеспрямовану і з високим професійним хистом. Відчувається ШКОЛА. Представлено різні напрямки: ювелірне ремесло, гальваніку, монументально-декоративне ковальство, мосяж… Усі роботи виконано фахово, грамотно. Не забуваймо, що Гуцульщина має прекрасне підґрунтя для художньої обробки металу. Порадив би викладачам і студентам відділу з виставкової форми переходити в екстер’єр. Першою ластівкою був сонячний годинник, зроблений на замовлення депутатів міської ради попереднього скликання і встановлений на майдані Незалежності у Косові.

Вікторія Дутка-Жаворонкова, художник, член Спілки дизайнерів України:

— У роботах, які ми бачимо на виставці, прослідковується невмирущий зв’язок традиційного народного мистецтва і слави гуцульського ковальства. Дуже важливо, що ця традиція продовжується, що цей зв’язок триває, увиразнюється. Виставка засвідчує: на Прикарпатті художній метал розвивається як важлива галузь, він впевнено вселяється у побут.

Богдана Книш, мистецтвознавець:

— На щастя, ми вирізняємося у світі однаковості. Бачимо, що є гуцульська, а відтак і українська традиція художнього металу. Дуже тішить, що наші митці не відмовляються від народних традицій, залюблюються у них, що арсенал їхніх художніх засобів щороку збільшується.

Вернісаж косівських гефестів можна порівняти з прекрасною пектораллю. Органічно вплітаються у її вишукану філігрань талановиті графічні твори одного з перших завідувачів відділу художнього металу Івана Михайловича Парипи. «Жоден львівський графік так не відчуває гуцульську тематику, як Іван Михайлович, — зауважив під час відкриття експозиції мистецтвознавець Олег Слободян. — Я вже стомився питати його: коли буде персональна виставка? Адже має для цього достатньо робіт, в тому числі й графічних портретів».

Варто також зазначити, що практично усі експонати цього вернісажу мають ужиткове значення, отже, ними можна не лише милуватись, а й користуватись у повсякденному житті.

Аліса МУДРИЦЬКА.
Фото автора.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.