Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Леся Українка і Гуцульщина

Березень 2, 2011 | Коментувати | Переглядів: 3 269

25 лютого минає 140 років від дня народження Лесі Українки. Життя і діяльність видатної української письменниці і громадської діячки Лесі Українки тісно пов’язані з Галичиною, зокрема з Гуцульщиною.

Інформацію про наш край Леся отримувала з розповідей своєї матері, письменниці Олени Пчілки, дядька М. Драгоманова, які підтримували тісні зв’язки з громадськими діячами Галичини, а також — з літературних творів. Цікавилася поетеса і гуцульськими вишивками, які зберігалися у домі матері. Український фольклорист М. Бучинський надіслав Олені Пчілці гуцульські вишивки з описом 42-х узорів та поясненнями способу вишивання і крою жіночих і чоловічих сорочок. Цей матеріал письменниця використала для видання «Альбому систематичного впорядкування узорів малоруської орнаментики» (1876 р.).

Одним із перших видавців, критиків і популяризаторів творів Лесі був уродженець міста Косова Михайло Павлик. Він познайомив двох письменниць — Лесю Українку і Ольгу Кобилянську.

Навесні 1901р. Леся Українка поїхала в гості до О. Кобилянської у Чернівці. Обидві письменниці потоваришували.
У кінці червня цього ж року поетеса разом із Климентом Квіткою поїхала на лікування в с. Буркут через Вижницю, Яворів і Криворівню. Серед чарівної карпатської природи Леся Українка не лише лікувалася, а й зустрічалася з цікавими людьми, багато читала й працювала над творами «Одержима» та «В пущі». Вона написала тут кілька поезій, в яких висловила своє захоплення красою Карпат.

Під час перебування в Буркуті поетесу відвідав І. Франко. К. Квітка записав тоді 32 народні пісні з вуст Каменяра. Повертаючись з Буркута, Леся Українка через несприятливу погоду на кілька днів затрималась в с. Довгополі, де зустрічалася з Василем Стефаником. Друга їхня зустріч відбулася у вересні 1903р. в Полтаві під час відкриття пам’ятника І. Котляревському.

Перебуваючи деякий час у Вижниці, а це майже 2 місяці, Леся Українка їздила берегом Черемоша, об’їздила все містечко. Покидаючи Вижницю, письменниця написала на згадку такі слова: «В інші гори я полину, але спогад не покину по зеленій Буковині, по привітній господині. 27. VII. 1901». З Вижниці гості через Кути і Косів проїхали до Яворова, де Леся зупинилася у родини Окуневських, з членами якої була знайома.
Громадськість нашого краю завжди виявляла зацікавленість до перебування Лесі Українки в Галичині, зокрема на Гуцульщині. Адже спілкування з письменницею мало великий вплив не лише на тогочасну інтелігенцію, а й на простих трудівників. На честь Лесі Українки та її перебування на Прикарпатті в кількох місцях встановлені пам’ятні знаки.

Образ Лесі Українки увічнювали на полотні і галицькі, і наддніпрянські майстри пензля: це відомі художники Іван Труш і Фотій Красицький (племінник Т. Шевченка).

Ще за життя славетної поетеси окремі її поезії поклали на музику Микола Лисенко та галицькі композитори Денис Січинський («Не співайте мені сеї пісні») і Ярослав Лопатинський («Калина», «Нічка тиха і темна була»). Ці твори часто виконували на концертах і були відомі галичанам.

Леся Українка впродовж свого життя виступала за культурне єднання Галичини і Наддніпрянщини.

Більше дізнатися про культурні та громадські зв’язки Лесі Українки з Гуцульщиною ви зможете, якщо завітаєте до центральної бібліотеки м. Косова. Завжди раді зустрічі з вами.

У. КНИШ,
провідний бібліограф ЦБ м. Косова.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.