Наш часопис уже не раз писав про намір відновити на Косівщині діяльність міського басейну і довести до пуття басейн у Рожнівській школі-колегіумі. Ініціатором цієї ідеї і послідовним борцем за її втілення у життя виступив відомий плавець, заслужений тренер України, майстер спорту і неодноразовий чемпіон України з плавання Михайло-Дмитро Бович. Його добрий задум відразу ж підтримав і вже тривалий час лобіює на всіх рівнях голова РДА Ярослав Шинкарук. Не стоїть осторонь потрібної для громади справи обраний наприкінці минулого року голова районної ради Андрій Клуб.

Боротьба за відродження басейнів ведеться на всіх напрямках і рівнях. Михайло Бович і Ярослав Шинкарук пишуть листи і звернення у відповідні інстанції, їздять на прийоми до високих посадовців – просять звернути увагу на ці «недобуди» і виділити кошти з державного бюджету на їх відродження і введення в експлуатацію. Водночас не забувають мудре прислів’я: «Ліпше один раз побачити, ніж сто разів почути» — знімають відеофільми про ці об’єкти, запрошують владних і спортивних високопосадовців приїхати у наш район і самим оглянути басейни. А тут якраз прекрасна нагода трапилась. На сусідню Снятинщину завітала Ніна Кожух – спортивна мама «золотої української рибки» Яни Клочкової, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури України, член президії федерації плавання України. Ну як не скористатись таким шансом? Михайло Бович задіяв усі свої зв’язки і авторитет, застосував притаманний йому потужний спортивний натиск і таки впросив Ніну Федорівну навідатись у Косів. Пані Ніна приїхала у супроводі двох кремезних солідних чоловіків — теж членів президії федерації плавання України: Миколи Москалика зі Снятина і Віктора Нероди зі Львова.


Спершу гості поїхали у Рожнівську школу-колегіум. Вона неабияк вразила їх своїми масштабами та прекрасним інтер’єром. А коли директор школи Олена Радиш привела їх у недобудований басейн, у лункому від порожнечі приміщенні з уст Ніни Кожух та її колег безперестанку лунало слово «гріх» — так лаконічно члени президії федерації плавання України визначили ситуацію, що склалася у Рожнові. «Це справжній гріх – коли у такій прекрасній школі простоює без діла майже готовий плавальний басейн. Тут і робити нема що» — таким одностайним був їхній висновок.

Плюсів у цього басейну справді чимало. Його чаша вже викладена плиткою. Михайло Петрович Бович нещодавно ретельно оглянув її і не знайшов жодної тріщини. Приміщення має дах і вікна. У школі створено добротну інфраструктуру: тут є роздягальні і душові, до яких підведене водопостачання. Щоправда, воно тимчасово не діє, але відновити його нескладно. Три 25-метрові доріжки манять до себе. Здається, тут проводять профілактичний ремонт, який от-от закінчать, наповнять чашу водою і в ній почнуть бовтатись збитошні школярі. У сторонньої людини, яка потрапляє сюди вперше, виникає ілюзія, що басейн діючий.

Однак директор школи Олена Радиш буває тут щодня і має більш песимістичні думки. Вона розповіла гостям про те, що школа потерпає від повеней, тому на її території треба робити водовідведення, а вже потім доцільно вводити в експлуатацію басейн. Спеціально для нього необхідно встановити автономну котельню. Потребують заміни старі великі вікна, які сьогодні тримаються на чесному слові. Треба прокладати окремий водогін, бо водонапірна вежа знаходиться на віддалі 600 метрів від школи. Члени президії федерації плавання заспокоювали Олену Юліанівну, розповідали їй про новітні технології: міні-котельні, очисні споруди тощо, закликали не опускати рук, а проявляти ініціативу знизу, тоді Рожнівську школу підтримають і на районному, і на обласному, і на державному рівні. На думку гостей, є сенс відновити у цьому селі діяльність дитячої спортивної школи, адже воно велике, у колегіумі навчаються майже 900 учнів, тут є прекрасні спортивні зали, де проводять змагання районного та обласного рівнів. Цей потенціал треба використовувати на повну потужність.

— Вам сам Бог велів займатись фізичною культурою, — радила Олені Юліанівні Ніна Кожух. — Ми вам тренерів з плавання дамо, вони сюди із задоволенням приїдуть працювати. Треба зацікавити плаванням дітей, батьків і всю громаду. У нас люди б’ються за владу, а про більш важливі питання забувають. Не будемо ми добре жити, якщо в нас не буде здорової нації. А її у нас сьогодні немає. Діти майже всі хворі, навіть нема з кого вибирати спортсменів. Починаєш їх тренувати, а в них то одне, то друге болить. Весь час сидять біля комп’ютерів, майже у кожного школяра сколіоз.

— Весь світ плаває, — продовжувала знаменитий тренер. — Ми з Яною (Клочковою. — Ред.) якось приїхали в Америку, пішли в елітний спортклуб, зайшли у басейн, дивимось, а там Джордж Буш-молодший тренується. І не просто купається для свого задоволення, а інтенсивно працює – на стіні висить розклад занять, у якому написано, що він має щодня пропливати 5 кілометрів. Наступного дня приходимо – вже старший Буш плаває.

Після оглядин рожнівського басейну члени президії федерації плавання вирушили у Косів. На міському стадіоні їх уже чекали голова РДА Ярослав Шинкарук і голова районної ради Андрій Клуб. Ярослав Іванович зустрів гостей такими словами: «Хочемо, щоб Косівський район розвивався у спортивному плані, тому вирішили заручитись вашою підтримкою і впливом, просимо вас поділитись з нами своїм великим досвідом у вирішенні цього питання».

Косівський басейн Ніна Федорівна Кожух спершу назвала просто «ямою», бо якщо його порівнювати з рожнівським, то тут іще непочатий край роботи. На його відновлення потрібно набагато більше часу, зусиль і коштів. Однак не все так безнадійно, як здається на перший погляд. Басейн розташований практично у центрі туристичного міста, серед прекрасних краєвидів. Тут є всі необхідні комунікації. Довкола «ями» створено непогану інфраструктуру: є кілька приміщень, що належать до комунальної власності району, отже, є де розташувати роздягальні, душові, підсобні і житлові кімнати. Поряд – стадіон.

Неподалік навіть озеро є. Михайло Петрович Бович уже брав з нього воду, відвозив її на аналіз і стверджує, що вона виявилась цілком придатною для використання у басейні. Висновок втішний: у цьому місці є більш ніж сприятливі умови для створення потужного спортивного комплексу. А вкладені у нього кошти обов’язково окупляться, Ніна Федорівна Кожух навіть не сумнівалась у цьому: «У вас тут збірна України з плавання і навіть іноземні спортсмени будуть сидіти з квітня по жовтень. До вас з усього світу приїжджатимуть плавати, бо в Україні нема більше ніде такого чистого повітря, таких натуральних продуктів харчування, як у вас. Сюди вчащатимуть багаті люди, бо вони вже давно зрозуміли, наскільки це корисно і потрібно для здоров’я – плавати».

— Ви правду кажете, — підтвердив слова знаменитого тренера Ярослав Іванович Шинкарук. – У Косові є приватні басейни. Вони діють на турбазах і там, як ви кажете, здебільшого плавають заможні люди. А ми хочемо зробити цей вид відпочинку і спорту доступним для усіх жителів району, передусім – дітей. Вони мають рости здоровими.

Микола Москалик на прощання сказав: «Це дуже добре, що на Косівщині в питанні розвитку фізкультури і спорту, зокрема плавання, є ініціатива і тверда позиція з боку голови райдержадміністрації Ярослава Івановича Шинкарука, є підтримка громадськості. Ці проблеми актуальні для всього Прикарпаття, тому обласна влада надає їм надзвичайно великого значення. А голова облдержадміністрації Михайло Васильович Вишиванюк, коли бачить, ще є ініціатива знизу, завжди її підтримує. З розумними і активними людьми можна зробити багато добрих справ».

Аліса МУДРИЦЬКА.
Фото автора.

Facebook коментарі
 

One Reply to “Ліпше один раз побачити”

  1. Ігор Кошак

    Виріс у цьому басейні,з нього й пішов у життя.
    Вже 30 років керую таким же в Дрогобичі,хоч бери його й переноси на плечах додому в Косів.
    Свій “Синевир” силами автокранового заводу побудував за 4 роки,через рік привіз туди збірну СРСР,потім вони щорічно там тренувались аж до розпаду імперії.Причому басейн працював без дотацій,на самоокупності.
    дайтесь знати. мій т.067 928 12 00

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *