2 лютого актова зала Кобаківської ЗОШ І-ІІІ ст. була вщерть заповнена не тільки педагогами з різних шкіл району, а й безмежним теплом і щирістю, вдячними словами, які стосувалися дуже шанованої людини – Афанасія Дмитровича Сайнюка.

Голова профспілки освітян С.О.Бович слушно зауважила, що ювіляр – не тільки корифей-директор, але й жива історія освіти Прикарпаття з 1939 по 80-ті роки минулого століття.

Тому з ініціативи члена виконкому Кобаківської сільської ради, вчителя-філолога Л.Д.Сукновської громадськість села, особливо колишні і теперішні педагоги, вирішили не тільки всією громадою ювілей відзначити, але й, як годиться, гостей на свято запросити.

Були гарно підготовані дитячі вітання з Слобідки та Рибного, музичні вітання від шкіл і будинків культури. Сердечно вітали В.В.Лаврук та С.О.Бович від відділу освіти РДА, від Розтоківського, Великорожинського педколективів, надіслали святкові телеграми з Білоберезки Верховинського та Чорнолізців Тисменицького районів, від вдячних учнів з Києва, з Криму.

Колишній колега П.Ю.Клим виступив з віршованим вітанням. Адже Афанасій Дмитрович із 1940 р. був директором у Розтоках і до 1981 р. — у Рибненській восьмирічці. За цей час було розпочато і введено в експлуатацію з повним (найновішим на той час) обладнанням сім шкільних закладів.

19-річним юнаком, зробивши перший крок на учительській стежині як фахівець історико-філологічного напрямку, він завершив педагогічну діяльність в той день, коли йому виповнилось 60 років.

Але просвітницьку роботу, яку розпочав 1934 р. на посаді бібліотекаря, не завершив, як краєзнавець і небайдужий член суспільства, і до сьогоднішнього дня: він автор нарисів, які опубліковані в «Історії міст і сіл», в «Книзі пам’яті», також відтворив у світлинах і фактах майже двохсотлітню історію Кобаківської школи, підготував об’ємний матеріал в цифрах і фактах для збірника «Здвиженський храм».

Афанасій Дмитрович, незважаючи на свій вік, не пропустив жодної вагомої події в селі, жодного репортажу про політичні події в Україні, постійно слідкує за новинами телебачення та радіо. Але вік бере своє, і хоч бажали всі присутні йому щиро до 100 літ дожити, старенький вчитель дуже хвилювався, чи зуміє дати вичерпну відповідь на всі питання, які йому можуть поставити, чи впізнає всіх, хто приїде на свято.

На сцені стояла класна дошка з вітаннями, на екрані демонстрували світлини з різних періодів життя ювіляра: невтомний мандрівник Сайнюк свого часу побував в усіх республіках і в усіх країнах, куди тільки можна було дістати туристичну путівку. А ще на сцені поставили учнівські парти і стіл, за який під звуки шкільного дзвоника ведуча свята Л.Д.Сукновська запросила поважного педагога-ювіляра А.Сайнюка.

Разом з учителем до імпровізованого класу запрошують учнів-кобаківчан, котрі в 1958 році вперше прийшли до школи з новопризначеним директором Сайнюком і тих, що не припиняючи уроків, працювали на будівництві спортзалу та шкільної майстерні, а в 1965-му були останніми його випускниками. Вони – люди пенсійного віку — на мить стали учнями: колишня першокласниця Маруся (Марія Миколаївна Сайнюк-Яремій), активістка-одинадцятикласниця Орися (Ірина Дмитрівна Букатчук-Савицька); за старанне виконання пісні отримав свою «п’ятірку» Юрко (Юрій Васильович Григорак).

Ювіляра засипають квітами, подяками, подарунками. Виступають колеги, учні, тепло дякують за активну громадську позицію сільські голови Кобак і Рибного, запрошують публіку на загальний спів директори народних домів з Рожнова, Кобак, Слобідки. Зал, з’єднаний повагою і любов’ю, випромінює щирість. Та зимовий день добігає кінця, як і це свято. Вже трохи стомлений учитель дякує всім поіменно: господарю школи А.В.Шутці та всьому колективу, сільському голові О.Ф.Киселиці, представникам відділу освіти РДА В.В.Лавруку, С.О.Бович, вчительці Д.І.Карапчук з Розтоків, директору школи з В.Рожина, своїй правонаступниці Г.М.Рибарук з Рибного, педагогам та учням цієї школи, молодому сільському голові з цього села, завзятим співакам-рожнівчанам, вокальному ансамблю з Кобак, поетесі Анні Кіт, внучці колишнього сусіда, актрисі Марині Родик, яка надіслала віршоване вітання з Івано-Франківська, колегам-односельчанам, учням Кобаківської школи, які повертали його у молодість своїми запитаннями та під керівництвом Л.Т.Гулян дарували згадку про Париж, чудовому дуету Тетяни і Василя Негруків, сімейному ансамблю Федоришиних — за Франковий «Гімн школяра», який вони чудово виконали, директору Слобідської школи — за збережений фотоспогад, ведучій та організатору свята Л.Д.Сукновській, а також М.І.Гоменчук, Л.Г.Проць, М.М.Степченко і М.І.Рудій – колишнім колегам, які надіслали вітання заздалегідь, і всім-всім, хто прийшов вшанувати його.
— Таким щасливим я не був ніколи, — підсумував Афанасій Дмитрович.

Марія Равшер,
довічна учениця А.Д.Сайнюка.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *