Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

На краю землі

Лютий 17, 2011 | Коментувати | Переглядів: 1 622

У 50-х роках вербувальники з різних куточків СРСР приїжджали до Коломиї набирати хлопців і дівчат на новобудови Союзу. Був один агент, який запрошував на острів Сахалін. Я в той час працював на швейній фабриці і ледь не погодився поїхати, аби половити там рибу, але якось не склалось. Поїхали мої знайомі дівчата. Часом від них приходили вісті, що їм там добре живеться і працюється.

Була у мене ще одна спроба поїхати на Сахалін – навчати молодих людей гірничої електротехніки. Але не обіцяли забезпечити житлом, тож я поїхав у Донецьк. Там мав цікаву роботу і гарне житло. Але мрія відвідати найсхіднішу частину континенту не покидала. І ось нещодавно вона здійснилась за допомогою ІХ-го Світового конгресу українців, на якому я почув емоційний виступ українця-сахалінця: «Ми далеко від вас, — мовив той чоловік, — але відчуваємо ваш пульс – стук ваших сердець, і наші серця б’ються в одному ритмі з вашими…».

І ось восьмого травня 2010р. на борту «Боїнга» я вилетів з аеропорту Шереметьєво. Пролітаємо над Північним Сибіром. Під нами майже нема великих населених пунктів, суцільна тайга. Летимо назустріч сонцю, і воно зненацька випливає з Північно-Льодовитого океану яскравою оранжево-червоною кулею.

Прилетів у м. Хомутово – аеропорт Сахаліна. Сів і думаю: куди йти, кого шукати, де ночувати? Аж тут підходить симпатична жіночка, інспектор з обслуговування пасажирів. Запитує про мої проблеми. Коли я відповів, що хочу ознайомитися з островом, вона радо погодилась допомогти.

За короткий проміжок часу я вже спілкувався з генеральним директором «Сахалінбуду», львів’янином Валерієм Мозолевським. Мене запросили на вечерю сахалінки-українки, а також голова української громади острова Сахалін Григорій Кростянецький.

Я переконався, що тут, на краю землі, зберігають українські традиції, відзначають українські свята, справляють українські весілля, живе серед діаспори рідна мова. Українці-сахалінці будують, лікують, навчають, керують і влаштовують достойний побут на далекому суворому острові. Три доби мого перебування на Сахаліні проминули як незабутня мить…

Володимир ШЕЛЬВІКА з м. Коломиї.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.