У ніч проти 19 грудня кожне українське дитинча довго вертиться на ліжечку – не може заснути. Потайки виглядає з-під теплої ковдри, вдивляється в куточки темної кімнати. Боїться проспати ту мить, коли добрий дідусь Миколай буде класти під подушку хрусткий пакуночок із давно «замовленими» у щирих молитвах-проханнях подарунками.

Чи спиться цієї ночі маленьким пацієнтам наших лікарень? Чи вірять вони у те, що святий добродій про них не забуде? Чи сподіваються, що він знайде потрібну палату у лабіринтах довгих коридорів і розгледить з-поміж інших казенних подушок саме їхню?

Вірять, сподіваються, чекають.

Щоб не розчаровувати хворих малят, їхні передсвяткові мрії допомагають втілити у життя дорослі: меценати, представники благодійних організацій і влади. Голова райдержадміністрації Ярослав Шинкарук і новообраний голова районної ради Андрій Клуб теж вирішили спробувати себе в ролі святого Миколая і прийшли з подарунками у дитяче відділення Косівської ЦРЛ. Їх супроводжував головний лікар Іван Фазан.


Спершу заходимо у дитяче відділення інтенсивної терапії (люди звикли називати його реанімаційним). Бачимо перед собою заклопотані обличчя медиків. Відразу ж розуміємо, що настрій у них не святковий. Щойно привезли хлопчика з важкою черепно-мозковою травмою. Він повертався додому з церкви і потрапив під колеса автомобіля. Мабуть, святий Миколай цього ранку був дуже заклопотаний, бо не зміг захистити малого від біди. Йдемо поглянути на потерпілого. На ліжку лежить розпластане худеньке тільце непритомної шестирічної дитини зі слідами щойно змитої крові на голові. Біля хлопчика діловито метушаться лікарі і медсестри. Я тримаю у руках фотоапарат, але навести об’єктив на малюка не можу, хоч і розумію, що з мого боку це непрофесійно. Ну і нехай. Сталася біда. Дитині зараз потрібні фахові дії лікарів і молитви рідних, а не цікаві погляди чужих людей. Керівники районної влади теж це розуміють, тихо виходять у коридор, ставлять головному лікареві І.Фазану і завідувачу відділенням І.Морозу запитання: у якому стані перебуває зараз дитина, чи є у лікарні все необхідне для надання травмованому невідкладної допомоги? Медики дають вичерпні лаконічні відповіді.

Маленька жертва ДТП залишається під опікою фахівців і святого Миколая, а ми рушаємо далі – провідати інших хворих. У дитячому відділенні недавно зробили капітальний ремонт і тепер тут дуже чисто, гарно і по-домашньому затишно. Порожніх палат практично немає. Зима збирає «букет» сезонних хвороб. Діагнози у багатьох дітей серйозні і підступні: пневмонії, бронхіти, ГРВІ… Більшість малюків у цю післяобідню пору зморено сплять, вимучені хворобою і заколисані теплом, якого тут вистачає на всіх (відділення добре опалюють, а металопластикові вікна надійно захищають від вуличного холоду).

Голова районної ради і голова РДА заходять у кожну палату, вручають подарунки малюкам, які не сплять, тихенько кладуть яскраві пакунки біля соньків, що тихо посапують у ліжечках. Деякі пацієнти ще немовлята і цукерки їм їсти не можна. Зате матусі у них юні, ну зовсім дівчатка – хай ласують солодощами на здоров’я.

Діти радісно усміхаються несподіваним гостям і простягають рученята до яскравих пакунків. Матері ніяковіють і тихо дякують. Керівники району розпитують жінок: звідки вони приїхали? на що хворіють малята? як зараз себе почувають? чи влаштовують умови і якість лікування?

З другого поверху, де розташоване дитяче відділення, піднімаємось на третій. Там перебувають старші за віком діти. Офіційних делегацій не очікували, але подарункам теж раді. Бачимо хлопчика з сумними очима, що скромно сидить на ліжку. Медики пошепки розповідають поважним гостям, що цей пацієнт — з неблагополучної сім’ї. Батька у нього немає, а мати провідувала сина тиждень тому. Хтозна, коли хлопчик отримував подарунки і чи отримує їх узагалі? «Ти тут не голодуєш?» — стурбовано питає малого голова РДА Ярослав Шинкарук. «Ну що ви? – заспокоюють медики. – У нього повна тумбочка продуктів». Слава Богу, світ не без добрих людей.

Юні пацієнти є і в іншому відділенні Косівської ЦРЛ – інфекційному. Ярослав Шинкарук і Андрій Клуб навідуються і до них. Вручають подарунок старшокласниці, що занедужала на вірусний гепатит (жовтуху). В іншій палаті лежать під ковдрами троє юнаків – у них грип, температурять. Четвертий хлопчина кудись вийшов. Залишив на подушці книжку – підручник з української літератури. Десять хвилин тому, у дитячому відділенні, ми бачили у старшокласниці підручник зі всесвітньої історії. І в кого після цього повернеться язик казати, що наша молодь не хоче вчитися? Вчиться! Навіть у лікарні. Навіть з високою температурою. Шановні педагоги, поставте цим пацієнтам гарні оцінки, вони на них заслужили.

…Ну от і все. Усі подарунки роздано. Керівники району з роллю святих Миколаїв успішно впорались і повертаються до справ, яких навіть цього вихідного недільного дня у них чимало.

Аліса Мудрицька.
Фото автора.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *