Ще з весни наш народ чекав цієї визначальної для української громади події, щоб нарешті довести самому собі, що він може зробити правильний вибір, обрати той шлях довгоочікуваного спокою, який щодня губився у вирі шаленого життя.

Цієї неділі хтось вирішив серйозно вплинути на долю свого села, селища чи міста, хтось не захотів на вітер марно кидати свій голос, а хтось удома до останнього чекав людину, якій зможе довірити свій вибір. Адже цьогорічні вибори – це запекла боротьба між правими і лівими, сильними й не сильними, як білими і чорними, хоч і кольорів сьогодні в українській політиці, як і прапорів від кольору до вибору, також вдосталь. Здавна відомо, що за законами фізики два тіла з протилежними полюсами притягуються. Тож чому наші опоненти – представники влади не можуть нарешті об’єднати свої сили в одну, скерувати свої русла діяльності, поглядів та намірів в одне і наприкінці здивувати самих себе і стати добрим прикладом згуртованості та єдності для звичайнісіньких людей?

Таких, як ті бабусі та дідусі, котрі потратили немало здоров’я, щоб все-таки прийти на дільниці та проголосувати, навіть якщо потрібно було годинами вистояти довжелезні черги та по декілька разів перечитувати не менш довжелезні списки кандидатів. А уявити тільки як нелегко було зробити правильний вибір тим, які нещодавно досягли повноліття й вперше спробували взяти участь у виборах до місцевих та обласних рад, які не раз заплуталися в бюлетенях, свідомо чи спонтанно малюючи потрібну позначку.

Тішить тільки одне, що більшість української громади, особливо на Косівщині, прийшла на вибори й проголосувала, дочекалася своєї черги, зробила свій довгоочікуваний вибір. Та чи вплине він на краще майбутнє рідного краю ще не скоро буде відомо. Без сумніву, хтось таки зрадіє результатам і залишиться задоволеним, а хтось до останнього не захоче вірити у чужу перемогу та свою поразку.

Життя не вперше дарує шанс щось змінити у нашому сьогоденні. Щоб якомога швидше забути слова: нарікання, розчарування, зрада… І якими б не були наслідки цьогорічного голосування, не потрібно котити бочку дьогтю на тих, кого самі свідомо підтримували й обирали, щоб згодом несхвально їх ганьбити та принижувати. Бо найперше потрібно зазирнути у свої душі, оцінити свій вибір, своє рішення, які невдовзі залишаться позаду. А чи позитивно чи негативно вплине воно на наше життя, зможе показати лише майбутнє.

Мирослава ДОЛИНЧУК.

Фото автора.

Facebook коментарі
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *