Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Не змовкає гончарний круг

Вересень 17, 2010 | Коментувати | Переглядів: 2 010

Василь Стрипко належить до плеяди найталановитіших майстрів творчої спільноти. Без цієї особистості важко уявити керамічне мистецтво Гуцульщини.

Василь Юрійович є окрасою і гордістю Косівського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України та престижної творчої регіональної організації Національної спілки художників України. За вагомі досягнення у розвитку культури і мистецтва, за збереження історико-культурної спадщини українського народу в 2007 році Указом Президента Василеві Стрипкові було присвоєно почесне звання «Заслужений майстер народної творчості України». У 2009 році йому надано довічну Президентську стипендію.

Василя Стрипка в колах творчої інтелігенції шанобливо називають самобутнім митцем, підкорювачем вогню та глини, казкарем-чародієм. Своєю наполегливою, подвижницькою працею він зумів сягнути висот у царині декоративно-прикладного мистецтва.

Дитинство Василя Стрипка пройшло у рідному селі Келихові, що на Покутті. У юнацькі роки доля його привела до Косова. Відчувши в собі потяг до малювання, до мистецтва, вирішив навчатися гончарної справи у досвідчених кераміків М.Рощиб’юка та М.Будза, які в той час працювали майстрами на фабриці ім. Т.Шевченка. За період навчання допитливий, старанний учень опанував таємниці формування виробів на гончарному крузі, ліпки, пізнав премудрості різних технік розпису. Як одного з кращих учнів його прийняли на фабрику майстром-керамістом.

З 1963 по 1976 р.р. Василь Юрійович працював у керамічному цеху виробничо-художнього об’єднання «Гуцульщина», згодом, до 1996 року, — у Косівському художньо-виробничому комбінаті. Опановував секрети формотворення та декорування виробів, як художник-керамік вдосконалював майстерність. Ретельно виконуючи виробничі плани, знаходив вільний час на творчість. У 1964 році вперше взяв участь у республіканській виставці в м. Києві. Далі були успішні художні виставки в Москві, Лейпцігу, Празі, Румунії, Монреалі (Канада). З незмінним успіхом проводились персональні виставки своєрідного митця у Косові, Коломиї, Ужгороді. 1987 року в краєзнавчому музеї Хуста демонструвалась персональна виставка творчих робіт В.Ю.Стрипка, про яку схвально відгукнулися мистецтвознавці, фахівці, численні шанувальники керамічного мистецтва. Нині кращі творчі роботи В.Ю.Стрипка прикрашають експозиції найбільших музеїв нашої області і України. Чимало його творчих композицій знаходяться у приватних колекціях близького і далекого зарубіжжя.

У Косівському музеї митець демонстрував свої персональні виставки у 1982 та 1998 роках. На останніх, з нагоди його 60-річного ювілею, було представлено майже 270 творів. У 1971 році за участь в українських та міжнародних художніх виставках його прийняли до Спілки художників України.

Ювілейна виставка митця продемонструвала, що Василь Стрипко багатогранний у творчості. Він однаково потужний як творець тематично-жанрової скульптури, в якій відображає побут горян-гуцулів, їх працю, творчість і дозвілля, так і виробів ужиткового призначення. Талановитий керамік віртуозно ліпить і оздоблює дитячі іграшки, натхненно відображає у глині образи з народних казок, легенд, переказів.

Рукотворні вироби В.Ю.Стрипка — то справжнє мистецтво. Воно дарує глядачеві радість і естетичну насолоду. Він створив новітню класику сучасного глиняного ремесла, неповторну симфонію у кераміці.

Незабутньою подією в житті митця стала звітна персональна виставка творчих робіт у столичній виставковій залі Національної спілки майстрів народного мистецтва України в березні 2006 року. Як цінну пам’ятну реліквію Василь Стрипко шанобливо зберігає Диплом Великої ради НСМНМУ, яким він був нагороджений за значний внесок у розвиток українського народного декоративно-прикладного мистецтва, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм. Цю нагороду вручив йому голова правління НСМНМУ, заслужений діяч мистецтв України Євген Шевченко.

Василь Юрійович розміняв восьмий десяток літ, але руки і серце його не знають спокою. Приємно майстрові, що і син Юрій продовжує його творчу трудову естафету. Це засвідчує те, що й досі не змовкає пісня древнього гончарного круга.

Іван Мисюк,
член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.