Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

День Незалежності

Серпень 24, 2010 | Коментувати | Переглядів: 2 138

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла доленосний документ — Акт проголошення незалежності України. У цьому вікопомному історичному акті зазначено: «Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада УРСР урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканною». Акт проголошення незалежності сконцентрував у собі століття невтомного національного й державотворчого поступу, започаткував новий етап розвитку України як самостійної, суверенної держави.

День Незалежності – це насамперед ще одна можливість вшанувати пам’ять про тих, хто ціною власного життя наближав цю подію, хто віддав найдорожче, що є в людини на вівтар служіння Україні. У боротьбі за цю ідею віддав своє життя цвіт української нації.

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. принципово по-новому поставило питання державного, економічного та політичного розвитку України. Йшлося про нову і, як засвідчив подальший розвиток подій, надзвичайно складну сторінку її багатовікової історії. Український народ заявив, що будуватиме державу суверенну й самоврядну, незалежну та відкриту, демократичну і правову. Розв’язання цього завдання наштовхнулося на цілу низку дуже непростих питань. Однак дуже важливо, що перехід від статусу союзної республіки з обмеженим суверенітетом і вихід України на історичну авансцену як незалежної самостійної держави відбувався мирним еволюційним шляхом. Він передбачав реформування діючих органів влади та створення нових, які мали відповідати принципам незалежної держави.

Процес державотворення в Україні, на відміну від інших країн, котрі постали перед аналогічними проблемами наприкінці 80-х — на початку 90-х років, проходив у специфічних умовах і визначався своїми особливостями. Їх пізнання цього вкрай важливе тому що, по-перше, стають зрозумілими причини сьогочасних проблем нашого розвитку, по-друге, більш чіткими бачаться шляхи, політичні рішення та економічні важелі, котрі дійсно можуть забезпечити вихід нашої держави з економічної кризи та політичної нестабільності, в яких вона перебуває з моменту свого утворення.

Наше з вами сьогодення — це період переходу від тоталітарного режиму до демократичної, незалежної, правової держави. Як свідчить досвід багатьох країн Центральної та Східної Європи, бажано все зробити для того, щоб цей період був якомога коротшим, щоб суспільство швидше звільнялося від рудиментів старої системи і переходило на сучасні ринкові рейки. Україна, на жаль, в повній мірі ще не зуміла зробити цього. І саме тут слід шукати основну причину чи не всіх сьогоднішніх негараздів.

Чому ж так сталося? Швидкий прорив України до національного суверенітету та державної незалежності породив серед значної частини тогочасної політичної еліти почуття надмірної впевненості у власних силах та можливостях. Суспільство опинилося в стані чи не масової політичної та економічної ейфорії. Але «медовий місяць» незалежності України явно затягнувся. Ставало дедалі очевиднішим, що слід переходити до розв’язання практичних завдань, пов’язаних зі створенням Української держави. А до цього, як показали подальші події, керівництво держави не було готове. І не тільки з власної вини: прорив до суверенності та незалежності, розпочатий за Президента Л.Кравчука, значною мірою здійснювався на тлі психологічної, професійної та концептуальної непідготовленості усіх державних структур до роботи в нових умовах. Виховані попередньою системою кадри з їхнім досвідом «соціалістичного господарювання» постали перед дилемою: або одночасно і вчитися, і працювати над створенням держави з сучасною політичною та економічною системою, або працювати так, як за старих часів.

До роботи у нових умовах не був готовий і національний рух. До грудня 1991 р. його діячам прощали відсутність практичної програми та внутрішньої єдності, неувагу до економічних проблем, брак конструктивних пропозицій, схильність до теоретизування, політиканство, деколи навіть демагогію, надмірне захоплення власними «перемогами», однобокість зовнішньої орієнтації. Після 1 грудня треба було працювати на конструктив, а не на протистояння.

Судячи з сучасного стану українського суспільства, зокрема його економіки, владі так і не вдалося знайти оптимального розв’язання проблеми кадрів, а саме від них значною мірою залежить успіх будь-якої справи. Наслідки цього продовжують справляти негативний вплив практично на всі сфери нашого життя.

Серйозною перепоною на шляху розгортання державотворчих процесів залишається те, що в суспільстві, політичних партіях і рухах і досі немає згоди щодо того, яке суспільство ми будуємо. Українська національна ідея як об’єднуюча не є загальновизнаною, а науковці до цього часу ведуть дискусії про те, що ж лежить в її основі. Гострота проблем, з якими стикнулася наша держава в перші роки свого існування, поглиблювалась економічною кризою, катастрофічним падінням промислового та сільськогосподарського виробництва. При цьому зусилля політичного керівництва значною мірою витрачалися не на негайне подолання цих явищ, а на полеміку та міжпартійні чвари. Робилися, зокрема, спроби довести, що криза економіки та її наслідки є результатом переходу до ринкової системи, відмови від радянського досвіду господарювання, нарешті, результатом розпаду СРСР та розриву економічних зв’язків між його колишніми республіками.

Таке пояснення не витримує серйозної критики. Україна ще не здійснила в повній мірі перехід до ринкової системи господарювання. Ми вкрай повільно рухаємося у цьому напрямку — і саме в цьому одна з причин нинішньої соціальної та економічної кризи. Незалежна Україна отримала у спадок господарство, де тотальними були панування державної колгоспної власності, заборона і переслідування ринкових відносин, мілітаризація економіки (майже 80% народного господарства УРСР було пов’язане з військово-промисловим комплексом). Незаперечним фактом є те, що саме радянська, а не будь-яка інша влада, проводила політику, яка не рахувалася ні з національними інтересами України, ні з вимогами екологічної безпеки її населення.

Що ж стосується посилання на розрив економічних зв’язків між колишніми радянськими республіками, то він тільки загострив кризу, створену адміністративно-командною системою радянських часів. Слід додати, що незалежна Україна отримала й не менш згубну спадщину. Йдеться про практичну відсутність сучасного досвіду в галузі розбудови інституцій державної влади, демократичних традицій, парламентаризму тощо.

Як вже зазначалося, українське суспільство, в тому числі й та його частина, яку ми називаємо політичною елітою, значною мірою виявилося не готовим до розбудови незалежної Української держави. Протягом усіх років української незалежності не вдалося досягти конструктивної співпраці основних гілок влади. Парламент держави скоріш нагадував собою політико-ідеологічний клуб, ніж вищий законодавчий орган держави. Тільки в 1996 р. Верховна Рада прийняла Конституцію України. Національне законодавство не сприяло створенню належного інвестиційного клімату, гальмувало наш економічний розвиток. Міжнародні експерти у щорічному рейтингу інвестиційної привабливості ставлять Україну на останні місця. Держава протягом майже усіх років незалежності знаходилася в стані економічної кризи. Особливо складними були 90-ті роки. За цей період ВВП країни скоротився на 59,2%, обсяги промислової продукції — на 48,9%, сільського господарства — на 51,5%. Реальна заробітна плата зменшилася у 3,82 рази, а реальні виплати пенсій — у 4 рази. Світова економічна історія не знає подібних масштабів падіння економіки у мирний час. Все це вкрай негативно позначилось на рівні життя народу.

Україна належить до країн не лише з високим, а й зі зростаючим рівнем бідності. Відповідно до даних Держкомстату, в 2008 р. за межею офіційного рівня бідності жили 8,1 млн. українців. Високий рівень бідності у поєднанні з психологічною неготовністю переважної частини населення України змиритися з такою ситуацією постійно провокує політичну нестабільність, ідеологічне протистояння. Невід’ємна складова такої ситуації — зростання корумпованості в суспільстві, створення кланово-олігархічних об’єднань, майже тотальна політична заангажованість ЗМІ, порушення конституційних прав громадян тощо. За рівнем корумпованості Україна посідає одне з перших місць. Все це посилює опозиційні настрої в суспільстві, викликає гострі соціально-політичні конфлікти, підриває довіру до влади, не сприяє зміцненню міжнародного іміджу України.

Сьогоднішнє керівництво держави здійснює рішучі кроки, спрямовані на подолання розбалансованості між економічними і політичними перетвореннями, досягнення перших економічних успіхів. Як свідчать офіційні джерела, після тривалої економічної кризи досягнуто реального економічного зростання. Позитивними результатами роботи першого півріччя 2010 р. стали ріст валового внутрішнього продукту на 6,3% порівняно з першим півріччям 2009 р. Нагадаємо, що в Державному бюджеті на 2010 рік передбачено прогноз зростання ВВП на 3,7%. Зафіксовано зростання промислового виробництва та вантажообігу. Вперше за багато місяців є відносне зростання обсягів будівництва. Безумовно, позитивною ознакою є зростання внутрішнього товарообігу на 2,5%, але ж це після багатомісячного скорочення, «завмирання» торгівлі. Є також зрушення у зовнішній торгівлі. Спостерігається зростання експорту і поліпшення платіжного балансу держави.

Серйозно зміцнилася бюджетна позиція після прийняття Верховною Радою Бюджетного кодексу. Триває всенародне обговорення проекту Податкового кодексу, проводяться регіональні слухання. Удосконалено надання пільг багатодітним родинам. За даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області, середньомісячна номінальна зарплата штатних працівників, зайнятих на підприємствах, в установах, організаціях області у червні цього року становила 2137 грн., що на 26% більше, ніж у червні 2009 р. Порівняно з травнем цього року розмір зарплати збільшився на 12,1%. Зростання зарплати спостерігалось у більшості секторів економіки. Поряд з цим керівництво держави вимагає серйозно карати тих посадовців, які затримують виплату зарплати. За даними Генпрокуратури України, упродовж першого півріччя цього року порушено півтори тисячі кримінальних справ, пов’язаних із заборгованістю з виплати зарплати, з яких 1,3 тис. скеровано до суду. Проводиться скорочення розбухлих штатів центральних органів влади. Міністерство фінансів разом з правоохоронними органами перевіряє діяльність державних банків, щоб розібратися з причинами виникнення кредитної заборгованості. Високопосадовців усіх рівнів, замішаних в різного роду махінаціях, як бачимо, звільняють з посад з оприлюдненням через ЗМІ причин їхнього звільнення.

Для проведення системних реформ, започаткованих Президентом В.Ф.Януковичем, потрібні інвестиції і взаємодія з різними фінансовими інституціями. Співпраця з Міжнародним валютним фондом дасть Україні потрібні кошти і дозволить розпочати модернізацію. Щоправда, МВФ взамін поставив ряд вимог, які Уряд України змушений прийняти. Це — підвищення цін на газ, підвищення пенсійного віку. Ці кроки є необхідністю, котру диктує нам саме життя. Без фінансової бази розмови про реформування економіки так і залишаться лише розмовами, як і було до цього часу.

Одним з важливих пріоритетів зовнішньої політики України є європейський напрям. Головним досягненням тут стало прийняття України в листопаді 1995 р. до Ради Європи. Увага нашої зовнішньої політики спрямована також на розбудову відносин з державами Азійсько-Тихоокеанського регіону, який нині перетворюється на один із головних економічних та політичних центрів сучасного світового розвитку. Дуже корисним для України є досвід Китаю і Японії.

Важливий пріоритет зовнішньої політики України — розбудова відносин з нашим основним стратегічним партнером — Росією, а також з країнами СНД.

Відзначаючи 19-ту річницю проголошення незалежності, не можу не сказати про те, що і у нас на Косівщині є багато позитивів, які стали можливими завдяки незалежності. Творча робота виробничників, працівників освіти, медицини, культури стала результатом розкріпачення ініціативи, усвідомлення того, що ми живемо у своїй власній державі. Успішно справляються з поставленими перед ними завданнями освітяни, які, незважаючи на постійні «реформування» навчального процесу, готують якісне поповнення для вищих навчальних закладів і трудових колективів. За часів незалежності в Косові з’явився свій інститут, сьогодні — це Інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Всі, хто бував на захисті дипломних робіт його студентів, відзначають високий рівень майстерності випускників. В районі успішно реалізовується програма «Гуцульська школа». Школярі Косівщини стають переможцями всеукраїнських предметних олімпіад.

Медики району входять у шістку кращих серед районів області, багато зроблено для поліпшення медичного обслуговування. Вихідці з Косівщини репрезентують Україну на Олімпійських іграх. Видавництво «Писаний Камінь» випустило в світ велику кількість дуже потрібної літератури: дослідження з гуцульщинознавства, розвідки про населені пункти краю, історичну біографістику, в яких об’єктивно і неупереджено відтворено минулі та сучасні події. Митці Косівщини отримують призи на різноманітних виставках, зокрема і міжнародних. Наші літератори стали лауреатами багатьох почесних премій. Композиторів і співаків з Косівщини знають в Україні і за її межами. Розвивається зелений туризм. У Косові знімаютькінофільми «оскароносні» режисери. Успішно працює Національний природний парк «Гуцульщина». Садибу Святого Миколая знають діти всієї України.

Готуючись до відзначення 20-ї ювілейної річниці незалежності, яку будемо святкувати наступного року ми повинні намітити певні рубежі, які маємо «взяти» до цієї дати. У кожному трудовому колективі мають розробити конкретну програму підвищення ефективності своєї роботи. Іншими словами ми повинні взяти на себе і виконати те, що не взяли, не могли, а, може, й не хотіли взяти наші попередники. Якщо вже говорити відверто, це й буде реальним проявом нашого патріотизму.

Незабаром відбудуться вибори до місцевих рад, міських,селищних і сільських голів. Попри обов’язкову змагальність програм кандидатів у передвиборчій риториці, треба не забувати про конкретні справи. А це економіка, соціальний захист, особливо найменш захищених верств населення, облаштування населених пунктів, підготовка їх до роботи в осінньо-зимовий період. Особливу увагу треба приділити ліквідації наслідків стихії. Та й передвиборчу роботу усім нам треба проводити толерантно, пам’ятаючи, що Україна у нас одна, а за станом району, села, селища, міста люди часто роблять висновок про всю Україну. Тому звертаюся до керівників колективів — зробімо цей рік роком ефективної роботи, високої культури і взаємоповаги. Повірте, усі політичні сили від цього лише виграють, а найголовніше — виграють люди.

Розбудова незалежної Української держави – широкий багатоплановий процес, який відбувається у всіх сферах державного й суспільного життя. Необхідність проведення економічних реформ, утвердження демократії спричинили кардинальні зміни у державно-правовому розвитку. Досягнення політичної стабільності, поділ, а також взаємодія всіх гілок державної влади, подальший розвиток конституційного законодавства на засадах демократії і парламентаризму, місцевого самоврядування, початок реформи судової системи й судочинства, реформування правової системи на цивілізованих принципах і нормах права мають сприяти утвердженню законності і гуманізму в суспільстві, приведенню відносин у відповідність до світових стандартів.

24 серпня 1991 р., завдяки прийняттю Акта проголошення незалежності України, здійснилася одвічна мрія багатьох поколінь українського народу, ми здобули власну державу й отримали могутній поштовх для подальшого розвитку національного життя. Дозвольте привітання всіх жителів району з 19- ю річницею проголошення Акта незалежності України, побажати доброго здоров’я, щастя, творчих здобутків, успіхів у праці й навчанні. Всього вам найкращого. Слава Україні!

Ярослав Шинкарук,
голова Косівської районної державної адміністрації, депутат обласної ради.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.