Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Повінь повертається

Липень 23, 2010 | Коментувати | Переглядів: 2 110

На встигли жителі Косівщини оговтатися і подолати наслідки потужного паводку 2008 року, як на їхні голови знову посипались заливні дощі. Те, що відбувалося у районі в ці дні, голова райдержадміністрації Ярослав Шинкарук назвав одним містким словом: «Біда».

Четвер, 8 липня. Голова РДА Ярослав Шинкарук з самого ранку на ногах. На початку робочого дня проводить оперативну нараду з керівниками служб району. Ведуть мову про надзвичайну ситуацію, що склалася внаслідок великого водопілля, накреслюють основні напрямки боротьби зі стихією.

Після наради Ярослав Іванович і його заступник Василь Васильович Привика взувають гумові чоботи і вирушають у села району – особисто оглянути рубежі повеневого фронту.

Наша трудівниця-«Нива» розсікає колесами величезні калюжі, що розлилися на дорозі, подекуди занурюється у воду по самісінький бампер, здіймає вгору потужний фонтан, який суцільною пеленою заливає лобове скло. Дощ періщить щосили і навіть не думає вгамовуватись. Уздовж дороги потопають подвір’я, сади і городи. Наче примари плавають у воді почорнілі копиці. Змарновано тяжку працю селян – урожаю городини цього року, вочевидь, не буде.

Наше авто в’їжджає у Рожнів і прямує до мосту. Тут уже зібралося кілька десятків місцевих жителів. Наче заворожені, вони спостерігають за наступом невгамовної стихії, тривожно гомонять між собою. Ріка прямує вниз широким фронтом, бере у полон усе, що трапиться на шляху. Тимчасовий міст підмило, тому його перекрили для руху автотранспорту. Але розбурханій Рибниці цього виявилося замало, вона ще й дамбу добряче розмила – «вигризла» у ній шматок ґрунту завдовжки 30-40 метрів.

До голови РДА поспішає Рожнівський селищний голова Василь Ропар і керівник сільської комунальної служби Володимир Пучко. Вони коротко інформують Ярослава Шинкарука про перебіг подій минулої ночі і цього ранку, розповідають, на яких об’єктах водопілля наробило найбільшої шкоди. Відразу ж міркують, як зміцнити дамбу, щоб вода не прорвалася у село. Ярослав Шинкарук телефонує фахівцям з обласного центру. Ті радять «надточити» пошкоджену захисну споруду мішками з піском – це єдиний вихід. Потрібно 50 тисяч 80-кілограмових мішків і майже 300 чоловік, щоб оперативно виконати цю роботу. Питання з мішками вирішують блискавично – за ними їдуть у Лисець. З піском сутужніше. У районі немає ні кар’єру, ні такої великої кількості заготовленої піщаної суміші. Голова РДА радить розкопувати більш-менш придатний для цього горб і брати пісок та глину звідти.

Василь Ропар веде нас до Народного дому. Заклад культури теж стоїть серед води, а довкола розлилося справжнісіньке озеро. Воно затопило шкільний стадіон. На дорозі блищить широченне плесо. Жителі вулиці звертаються до представників влади – кожен наввипередки розповідає про свою біду. Дещиця уваги дістається і мені. Варто людям побачити журналіста з фотоапаратом, кожен починає благати: «Зайдіть до мене, подивіться, що у моїй хаті твориться, сфотографуйте». Тільки не подумайте, що постраждалі прагнули у такий спосіб прославитися. Мета у кожного одна – зафіксувати на фотокамеру реальний стан справ, тоді не доведеться «на пальцях» показувати завдану їм шкоду, коли справа дійде до її матеріальної компенсації.

Голова РДА Ярослав Шинкарук каже, щоб сільський голова і депутати Рожнівської сільської ради навідались у кожну домівку, склали акти обстеження осель потерпілих. Після цього Ярослав Іванович телефонує у Косів і дає команду підняти на ноги працівників страхових агентств. Він наполягає, щоб вони негайно виїжджали до своїх клієнтів і документували завдані стихією збитки саме тепер, а не тоді, коли вода спаде і люди почнуть наводити лад на обійстях і у домівках.

Ми залишаємо Рожнів, який продовжує плавати у воді, і прямуємо у Космач. Наша «Нива» цього дня схожа на штаб з надзвичайних ситуацій на колесах. Якби мобільні телефони нагрівалися від дзвінків, то у голови РДА і його заступника вуха і руки були б обпечені. Ярослав Шинкарук підтримує постійний зв’язок з головами сільських рад тих населених пунктів, де повінь завдала великих збитків, запитує, що там відбувається на дану хвилину, якої допомоги потребують влада і жителі сіл, чи треба евакуювати людей із затоплених осель, чи готові прийняти евакуйованих сільські школи і дитячі садки? Служби обласного рівня теж перебувають на «гарячій» лінії. Ярослав Шинкарук і Василь Привика часто телефонують в Івано-Франківськ, інформують відповідальних осіб про ті чи інші проблеми, отримують необхідні рекомендації, які відразу ж доводять до відома районних місцевих керівників.

Дорогою до Космача бачимо трохи іншу картину. Тут теж відчутно руйнівну силу стихії, але після рожнівської Венеції ситуація загалом виглядає спокійнішою. Рівень води у ріках теж піднявся, але не до такої загрозливої висоти. Великої шкоди завдають потічки, які набрали сили, не поміщаються у своїх неглибоких і, як правило, засмічених руслах, витікають на дорогу, затоплюють подвір’я.

Читач може запитати: якщо тут спокійніше, то чому ми їдемо у Космач, а не повертаємо у Кобаки та Рибне, які затоплює по пояс? У Космачі теж біда, і чимала. Тут посунувся берег, стихія, як корова язиком, злизала великий шмат дороги, що з’єднує центр села з чотирма присілками. На місце події нас веде сільський голова Дмитро Пожоджук. Над урвищем, до дна якого летіти сторч головою 50-60 метрів, стоять зо два десятки космачан. Вони навперебій розповідають голові РДА про цей нещасливий узвіз. Він почав руйнуватися ще під час повені 2008 року. А через два роки остаточно сповз униз. Зсув зруйнував дорогу і загрожує обмежити доступ до чотирьох присілків. Селяни хвилюються, що величезна маса землі впаде рукотворною греблею на річку Багнєнку, яка тече внизу, перегородить її, вода накопичуватиметься, обов’язково прорве греблю і затопить півсела.

Таке урвище мішками з піском не засипати. Що з ним робити, як укріплювати берег, скільки коштів для цього потрібно – вирішуватимуть фахівці. А сьогодні, в оточенні охоплених праведним гнівом і непідробним відчаєм селян треба вирішити інше питання – як повернути горянам цю дорогу?

Уздовж провалля тягнеться вориння приватної присадибної ділянки. Єдиний вихід – викупити кілька арів городу і прокласти на ньому дорогу. Господарі присадиби не з Місяця прилетіли, розуміють проблеми односельців і готові відрізати шмат від свого обійстя. Не задурно, звичайно. На подвір’ї біля хати, під рясним дощем, голова РДА Ярослав Шинкарук, його заступник Василь Привика, Космацький сільський голова Дмитро Пожоджук, депутат районної ради Петро Реведжук і молоде подружжя Оксани та Юрія Філиків обмірковують, як вирішити цю проблему. Перемовники відразу ж натрапляють на камені спотикання. Господарі вимагають заплатити їм за вилучену землю її комерційну вартість. За їх словами, ар землі на їхньому присілку становить щонайменше 1000 доларів США. Оксана і Юрій кажуть, що пропустять транспорт своїм подвір’ям тільки тоді, коли на сто відсотків будуть упевнені, що їм компенсують вартість вилученого городу.

Молодят не можна засуджувати: землі у Космачі мало, а їхню хату урвища підтискують з обох боків. Голові РДА залишається тільки поспівчувати – хай би хтось із нас спробував оперативно розплутати такий складний клубок. Ярославу Івановичу це вдається.

Здається, і мала дитина мала б розуміти, що вирішити за один день питання купівлі-продажу земельної ділянки державною структурою, та ще й за комерційною ціною, – нереально. Однак голова РДА усвідомлює: відступати нікуди. За спиною горян — страхітливе урвище. За спиною керівника виконавчої влади – не лише його особистий авторитет, а й авторитет держави, яку в даний момент він представляє. Ярослав Іванович бере відповідальність на себе — дає принципову згоду на придбання земельної ділянки для громадських потреб (у який спосіб це буде зроблено, з’ясовуватимуть пізніше), запрошує подружжя наступного дня приїхати з усіма документами у Косів, щоб розпочати юридичне вирішення цієї непростої форс-мажорної ситуації. Аж тут виявляється, що у подружжя немає державного акта на земельну ділянку. Відповідні документи сім’я подала у ДЗК, де вони вже другий рік припадають пилюкою. Знову тупик? Але голова РДА не відступає — обіцяє залучити фахівців земельної служби і вирішити це питання у найкоротший термін.

Космацькі сільські депутати намагаються скористатися з присутності районного керівництва і наполягають, щоб Ярослав Шинкарук і Василь Прививка пішли з ними на присілок Бані. Після повені 2008 року там розпочали і перестали будувати міст. Під рясним дощем ми прямуємо гірською дорогою до цього недобуду. Депутати показують голові РДА дерева, які стоять похилені на берегах річок, – от-от упадуть. Деякі вже перегородили русло, збирають довкола себе гілля і сміття, загатили русло. Наші поводирі скаржаться, що неодноразово просили лісівників рубати і забирати такі дерева. Самі пиляти їх бояться, бо за це лісова охорона штрафує. Ярослав Шинкарук знову бере у руки телефон – набирає номер директора Кутського ДЛГ Юрія Фальбійчука. Розповідає йому про цю проблему і вимагає негайно послати лісівників вирубувати і забирати з русел рік дерева, які можуть впасти у воду і ускладнити наслідки повені.

Та не тільки дерева творять греблі на наших ріках. Уздовж дороги, якою ми прямуємо, з берегів тягнуться донизу рукотворні потічки і поточища побутового і будівельного сміття. Його з Москви у Космач не привезли. Самі горяни смітять, самі і прибирати мають. Під час паводків такі «дараби» з непотребу допомагають водопіллю руйнувати береги і мости.

Після оглядин больових точок Космача ми повертаємось у Косів. У Шешорах на дорозі бачимо екскаватор, якого тут раніше не було. Його ківш розчищає русло маленького потічка, який витікає на дорогу. Це на якийсь час гальмує рух води, вона встигає потрапити у велику трубу і пройти нею на другий бік шосе. Голова РДА і його заступник зустрічаються із Шешорським сільським головою Василем Якібчуком. Він інформує їх про стан справ на території цього населеного пункту.

Четвер, 8 липня. 18 година вечора. Мене відправляють додому – відігріватись і сушити мокрі туфлі. Мій робочий день скінчився. У Ярослава Шинкарука і Василя Привики він продовжується. Вони їдуть в інші населені пункти району, де продовжує падати дощ і творить безлад повінь.

Аліса Мудрицька.
Фото автора.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.