Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Операція «Їжачок»

Червень 27, 2010 | Коментувати | Переглядів: 3 051

Здобуті на заняттях вміння допомогли гуртківцям «Гірської школи» Косівського районного центру дитячої творчості врятували життя… їжачка.

Того дня я поспішав, щоб встигнути в Смоднянську санаторну школу-інтернат до початку заняття гуртка. Проходячи повз чашу вже недіючого фонтану, який знаходиться на території колишньої «Заготконтори». Мою увагу привернуло голосисте скреготіння жаб. Мені захотілось підійти ближче – сподівався зробити кілька фотознімків. Старий фонтан був закинутий і засмічений, з прямовисними бетонними стінами, заповнений по коліна водою.


Густі зарості рогозу буквально кишіли вужами, ропухами та кількома видами жаб, приречених на існування в цьому обмеженому мікросвіті. Зробивши поспіхом кілька кадрів, я вже збирався бігти до своїх учнів, та, раптом, побачив у кутку басейну на невеличкому клапті суходолу сірий клубок, схожий на кущ висохлої трави. Це був молодий їжачок, який, мабуть, через брак життєвого досвіду необачно потрапив у цю халепу. План порятунку визрів швидко – хто як не мої гуртківці зможуть допомогти бідоласі?!

Не дарма ж цілий рік на заняттях ми вивчали в’язання вузлів, способи страховок, спуск і підйом з допомогою мотузки. Цього дня у нас мало бути практичне заняття у лісі, тому все необхідне спорядження було з собою. Бажаючих опуститись на дно басейну виявилось немало, але обрали Івана Бойчука – як найдосвідченішого гуртківця у в’язанні вузлів. Висота стіни чаші фонтану становить більше двох метрів і без мотузок опуститись туди школяреві досить важко, а вилізти практично неможливо. Тому опускали Івана і піднімали нагору дві групи гуртківців (по троє учасників) з допомогою спеціальних вузлів «стремен». Ігор Симотюк забезпечував додаткову страховку з допомогою «рятівничої петлі». Важливу місію підйому їжака довірили Світлані Мицканюк, яка витягувала «потерпілого» в мандрівницькому казанку, прив’язаному до мотузки.

Після успішного порятунку очі дітей сяяли радістю й гордістю не лише від того, що вдалось застосувати на практиці здобуті знання й навички, але й тому, що змогли долучитись до доброї справи.

Врятоване їжаченя так сподобалось дітлахам, що Мар’яна Копчук навіть хотіла залишити його собі. Але дике звірятко потребує волі, тому невдовзі ми його відпустили.

Р.S. На наступному занятті гуртка ми вирішили спорудити «місток», яким би тварини, що стали заручниками старого фонтану, змогли вибиратись на волю самостійно.

В. Підсніжний,
керівник «Гірської школи».

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.