Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Трибуна депутата: Криза соціального капіталу

Березень 23, 2010 | Коментарів: 2 | Переглядів: 2 251

Президентські вибори в Україні яскраво проілюстрували падіння довіри до соціального капіталу. Під великим знаком сьогодні і становлення громадянського суспільства, а загалом – і буття України як самостійної держави. Криза соціального капіталу в Україні – теж істотна загроза.

Фахівці звертають увагу на те, що соціальний капітал міг би стати в Україні фактором об’єднання суспільства. Які причини його занепаду? Чи подібні вони до тих, які існують в інших країнах? Чи «рецепти» використання соціального капіталу як суспільного явища, розгорнуті в країнах світу, придатні для України? Що необхідно, щоб соціальний капітал «залучати» та «оперувати ним»?

Пошуки втраченого капіталу

Варто пригадати запропоноване Френсісом Фукуямою визначення соціального капіталу: «Норми, неформальні норми або цінності, що роблять можливими дії у групах людей. Це може бути мала група із двох друзів, які допомагають один одному переїхати в іншу квартиру, або велика група, корпорація, або суспільство загалом».

Ще на початку 1990-х років у книзі «Довіра» Френсіс Фукуяма означив соціальний капітал як «довіру, взаємодопомогу й активність». Тоді світ опинився перед викликами економічної кризи, і вчені замислилися над використанням соціального капіталу в їх подоланні. Відтоді їхні пропозиції успішно реалізовуються у різних країнах світу.

Керівник проекту «Нові лідери України» В. Чеповий у статті «Від кризи світ врятує не фінансовий, а соціальний капітал» («Українська правда») назвав «одним із найяскравіших прикладів використання соціального капіталу» індійський проект «Lead India» («стань лідером Індії»), реалізований у 2007-2008 роках. «Люди, втомлені від бюрократії та неефективних керманичів, почали шукати нових лідерів», проект «здивував цілий світ».

Що заважає появі якісно нових лідерів в Україні, негайно – «тут і вже»? Чому їх пошук у нас нагадує Діогенові потуги, який зі свічкою вдень ходив, вигукуючи: «Шукаю людину!»? І чи проблема в потенціальній появі нових лідерів, чи – у самому соціальному капіталі?

Соціальний капітал в Україні був – і в минулих часах, і в часи недавні. Найяскравішим виявом такого капіталу в дії був помаранчевий Майдан. Тоді мільйони людей виявили активність, довіру один одному і лідерам, високу здатність до самоорганізації. Через п’ять років маємо шокуючий стан тотальної апатії і недовіри кожного до кожного і всіх до всіх.

Чому?

Причини занепаду

Існує соціопсихологічне визначення: чим вищий рівень очікування, тим болючіше переживання невдач. В Україні було скомпрометовано ледь не все, про що на Майдані мріялося. Суспільство відчуло себе обдуреним у сокровенних сподіваннях. І воно дуже важко це переживає. Це перша з причин занепаду соціального капіталу в Україні. Наступна стосується елітних груп, які в країні склалися здебільшого з антисоціальних елементів. Внаслідок дій сьогоднішніх елітних груп руйнуються початки громадянського суспільства, спроби самоорганізації громадян. Намагання організуватися в антикорупційні громадські структури закінчилися тим, що ці структури були перетворені олігархатом в інструменти своєрідних міжусобиць, що сьогодні призвели до їхньої перемоги в державі.

Аморальність, помножена на правовий нігілізм, – ось алгоритм існування українського
суспільства вже сьогодні. Яскравий приклад — коаліція «під Януковича»: торги відкрито!

Наслідки

В Україні, кажуть фахівці, відбувся і відбуватиметься процес нагромадження негативного соціального капіталу, що проявлятиметься у корупції, злочинності, узурпації влади та тотальному порушенні законів та Конституції України. Схожі явища існують у кожній посткомуністичній країні, за винятком, очевидно, країн західних постсоціалістичних, які великою мірою подолали злочинність, корупцію та свавілля. Напевне тому, що до влади не те що не допускали, а, навпаки, ізолювали людей з кримінальним минулим.

Індивідууми не усвідомлюють себе в Україні громадянами, інакше – чому вони «ковтають» усе, що їм пропонує влада? Соціологічні опитування останніх років показують: понад 80 відсотків респондентів не відносять себе до жодної громадської організації. Це найнижчий показник, навіть у порівнянні з Латинською Америкою. Він означає, що довіри до інститутів, які формують і акумулюють соціальний капітал, в Україні немає.

Занепад соціального капіталу виключає формування громадянського суспільства, веде до деградації демократичних інституцій і процедур. Країни, де практично відсутній соціальний капітал, не здатні ні до модернізації, ні до розвитку. Про це думаєш, їдучи зі столиці України у «провінцію». На виїзді минаєш елітні поселення. Дорога тут взимку не чищена від снігу і льоду, а в інші пори року — розбита, вибоїста, з викинутим на узбіччя сміттям. По ній, назустріч і в обгін, мчать «майбахи» і «бентлі» з «крутими» номерами. Господарям цих дорогих, як на бідну Україну, автомобілів навіть на думку не спадає вкласти мінімальні кошти в дорогу до власних домівок. Це, напевно, – промовиста «епітафія» соціальному капіталові в Україні!

Перспективи

Чи можливо розірвати коло, яке замикається на соціальній деградації в Україні? Цю місію мала б узяти на себе місцева еліта. Бодай з інстинкту самозбереження. Залишається знайти цю еліту…

Олег Соломченко,
депутат районної ради, голова РО ГП «ПОРА»

0

Коментарі

Коментарів: 2

  1. Про «соціальний капітал» Косівщини і не тільки
    Квітень 7, 2010 о 17:35

    […] хто уважно прочитав у «ГК» (число № 10 за 12 березня ц.р.) статтю Олега Соломченка «Криза соціального капіталу» (а таких, гадаю, чимало), навряд чи залишиться байдужим. […]

  2. Mykola
    Квітень 13, 2010 о 19:55

    Хто і для чого насправді організував кризу можна дізнатися з книжки Ніколая Старікова “Криза. Як це робиться”

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.