Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Відвойовування гуцульської скарбниці

Вересень 9, 2009 | Коментувати | Переглядів: 1 450

Вже декілька років поспіль точиться запекла боротьба за землі Косівського району між Національним природним парком «Гуцульщина» та громадськістю Косівщини, яку очолює депутат чотирьох скликань обласної та районної рад Михайло Іванович Данилюк.

І для того, щоб дізнатися чим закінчилася ця не проста історія, ми вирішили запитати у пана Михайла, який не боїться перешкод і впевнено крокує до перемоги, знаючи, що правда на боці народу.

— Редакції стало відомо, що Ви як представник сільських рад виграли позови щодо передачі земель НПП «Гуцульщина» в Івано-Франківському окружному адміністративному суді.

— Так, це правда, завдячуючи принциповій позиції сільських голів та депутатського корпусу цих сіл. Але, щоб жителям району було зрозуміліше, пригадаймо як це відбувалося з часу виходу Указу Президента України 2002 року, без обговорення з громадянами району (що встановлено законом), про створення на території Косівського району національного природного парку «Гуцульщина». Одночасно в Указі було встановлено площу земель НПП «Гуцульщина» — 32271,0 га, в тому числі 7606,0 га земель, що мають бути надані йому в постійне користування, та 24665,0 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Відразу звернімо увагу, що в Указі Президент другим пунктом зазначив у шестимісячний термін, згідно з чинним законодавством, вирішити питання щодо вилучення та надання 7600,0 га земель НПП «Гуцульщина» (лісовий фонд в Указі не зазначають, а це важливо, оскільки законодавством України встановлено, зокрема: ст. 6. Лісового Кодексу України № 3852-ХІІ, 21.01.1994, (380-15) від 26.12.2002, що всі ліси України є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України). А ВРУ делегує відповідним радам свої повноваження щодо розпорядження лісовими ділянками. Тут і постає запитання: хто ввів в оману Президента України про створення НПП «Гуцульщина» на землях лісового фонду без погодження Верховною Радою України та місцевими радами?

— В своїх публікаціях Ви доводите, що створення на території району НПП «Гуцульщина» обмежує права та частково призупиняє соціально-економічний розвиток Корівського району. Натомість НПП «Гуцульщина» заперечує ці відомості. Мабуть, не лише це підштовхнуло Вас вступити у боротьбу зі згаданим вище опонентом?

— Щоб не бути голослівним та звинуваченим у необ’єктивності, для початку потрібно заглянути в Закон України «Про природно-заповідний фонд України», де в 20, 39, 40, 61, 64 статтях цього Закону говориться про всі обмеження та заборони громадян. Ознайомившись з цими статтями, ви довідаєтеся не лише про ділянки землі та водного простору землевласників і землекористувачів, які можуть бути включені до складу територій національних природних парків (ч. 2-3 ст. 20), але й про охоронні зони, які не допускають ні будівництва, промислових та інших об’єктів, ні розвитку будь-якої господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду (ч. 2-4 ст. 40). Тому постають запитання: чому народові не говорять правду про ге, що їхні земельні ділянки можуть потрапити під охоронні зони національних парків? Чому не говорять про колишні колгоспні ліси, що сьогодні входять до складу природно-заповідного фонду, які законно заборонено передавати у власність? Чи про припинення будь-якої діяльності, що порушує вимоги законодавства про природно-заповідний фонд, за допомогою носіння та використання табельної зброї та інших спеціальних засобів, згідно з законодавством України? А в ст. 61 цього Закону зазначається, що за відсутності належних посвідчень на право перебування на території охоронних зон, вас мають право затримати на три години, обшукати на місці, провести обшук вашого дому, або оштрафувати не лише за зрубані дрова, а й за зібрані гриби, малини тощо. З власного досвіду можуть розповісти вам про те, яким насправді є Національний природний парк самі яремчани. Тоді кожній людині стане зрозуміло – чиї інтереси я відстоюю і за що борюся вже впродовж семи років. Цей період для мене був не з легких, бо пережив і образи, і втрату власного бізнесу, і кримінальні переслідування, та час показав, що не даремно все було розпочато і всьому є добрий кінець. І сподіваюся, що мене зрозуміють не лише ті, які незаконно відчули на собі величезні суми штрафів від НПП «Гуцульщина», але й ті, які, не дай, Боже, можуть це відчути.

А ще згадую прикрий випадок, який стався 2003 року у Шешорах, коли керівництво НПП, не маючи жодних документів на право користування природними багатствами народу, оштрафувало людину на 40 тис. грн. за те, що вона через ліс перегнала декілька овець. І знову виникає запитання: а де ж простій людині взяти такі гроші, коли її вівці коштують не більше 2 тис. грн.? Мабуть, саме ця історія і підштовхнула мене заглянути в ЗУ «Про природно заповідний фонд України» і звернутися до Івано-Франківської обласної ради та центральних органів державної вдали з проханням дати чіткі відповіді на всі поставлені запитання і прийняти потрібні рішення. Але, як не дивно, Косівська райдержадміністрація не погоджується з остаточними рішеннями суду і вже 28 серпня 2009 року подала заяву про оскарження цього рішення.

— І все-таки, Михайле Івановичу, розкажіть читачам газети «Гуцульський край», які рішення прийняв окружний суд в Івано-Франківській області?

— 19 червня 2009 року Івано-Франківський окружний суд в Івано-Франківській області виніс постанову Іменем України, в якій зазначається, що суд постановив: адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати розпорядження Косів-ської районної державної адміністрації від 15 квітня 2003 року № 115 та від 29 жовтня 2008 року № 402. Визнати протиправним та скасувати висновки управління земельних ресурсів у Косівському районі від 12.05.2005 року за № 82 та від 04.02.1999 року № 21.

Щоб читачам було зрозуміліше, спробую коротко прокоментувати важливі моменти. Всім відомо, що для оформлення документів на право власності чи користування земельною ділянкою має бути прийнято рішення органом, який уповноважений приймати таке рішення. 15 квітня 2003 року Косів-ською РДА, порушуючи норми чинного законодавства, було видано розпорядження № 115 на виготовлення установчих документів на право постійного користування землями лісового фонду для НПП «Гуцульщина». Відповідно до зазначеного розпорядження було виготовлено проект відводу не тільки на території 4 сільських рад (Старих Кутів, Черганівки, Бабина та Города), а й інших – Шешорів, Косова, Прокурави… і суд, скасувавши розпорядження № 115 від 15 квітня 2003 року, надав Паркові можливість по новому отримати дозвіл від сільських рад та виготовити новий проект відводу. Адже один раз Косівська РДА програла, програє і вдруге, якщо порушуватиме не тільки норми права, а й проігнорує думки тисячі громадян, котрі на референдумі висловились проти створення Парку на території району. Бо саме його створення між людськими садибами та земельними ділянками без обговорення з громадськістю (що визнано законом),без погодження встановлення меж з цими людьми та сільськими радами, може стати вибухівкою, яка спрацює після того, як Парку вдасться отримати державний акт на право користування землями лісового фонду.

— Вже сьомий рік Ви важко вболіваєте за долю людей району, та якщо ці суперечки з НПП «Гуцульщина» розпочнуться новим етапом, Ви продовжуватимете боротьбу до кінця?

—    Для початку, потрібно подякувати, насамперед, головам та депутатам сільських рад Старих Кутів, Черганівки, Бабина, Города га іншим за те, що вони не побоялися тиску чиновників і з надзвичайним патріотизмом відкликнулись на мою пропозицію, і, після скликань сесій цих рад, доручили мені захищати інтереси їхніх громад у судах. Схиляю голову перед ними та щиро дякую не тільки від себе, але й від більшості їх виборців. Також молюся і дякую Богу, що допоміг встояти у цій боротьбі всі ці роки та доказати армії чиновників, в розпорядженні яких танки, тюрми та ракети, що можна з голими руками та чесними суддями, які стали на захист народу, виграти не одну справу та побороти не одне чиновницьке «військо». Не знаю, чому мовчить більшість депутатів Косівської райради і не бере приклад з колег сільських рад? Це, напевно, пояснюється тим, що найбільша наша біда у тому, що в районі призначають керівників з інших районів, які адміністративно-силовим методом всупереч волі народу роблять свою справу рей-дерським шляхом: захоплюють землі, отримують ордени за заслуги і «прощавайте, гуцули». Однак, я можу запевнити всіх людей району, що поки житиму, доти не допущу, щоб чиновники забрали в народу найсвятіше – землю, і якщо буде потреба боротися й надалі, гарантую, що справу розглядатиме і Європейський суд.

З гостем редакції розмовляла Мирослава Долинчук.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.