Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Бджолина сім’я — джерело знань

Серпень 23, 2009 | Коментувати | Переглядів: 3 304

На перший погляд, пасіка — передусім мед. Але часом забуваємо, що це ціла життєва філософія, я б сказав — спосіб життя.

З давніх часів у слов’ян бортництво, тобто лісове бджільництво, а потім і пасічне, було майже першою справою. Бджола годувала, поїла, лікувала, дарувала чисте сяйво свічки. Мед і віск завжди були серед найголовніших товарів для торгівлі.

Людина пізнала й оцінила бджолу дуже давно. Про це розповідають давні пам’ятки. У метафоричному письмі стародавніх єгиптян бджола означала царя. Фараони зображували бджолу на своєму одязі та гробницях, бо бджолину сім’ю вважали зразком монархії. У бджіл єгиптяни навчилися бальзамувати померлих, перейняли від них не тільки технологію, а й засоби бальзамування.

Бджола — визнана цариця комах. Зразковий порядок при побудові стільників, утриманні вуликів, найскладніша ієрархія у сім’ї з суворим розподілом обов’язків викликали подив і заздрощі у людини, не завжди здатної так чітко організувати свою працю та побут.

Бджолина сім’я — це джерело знань про природу, вона об’єднує організми, які можуть жити тільки у взаємозв’язку. Скільки тут ще невивченого. Феноменальна працездатність, надзвичайний інстинкт виживання. Нарешті, уявіть собі, що сталося б у природі без бджіл — цілі масиви рослин, дерев, які потребують перехресного запилення, могли б загинути. А у психологічному плані?

Кілька вуликів перед вікном у садочку — чи не найкращий спосіб зняти будь-який стрес!

Я вважаю пасічників особливою категорією людей. Це вони проводять у копітких трудах дні й ночі саме тоді, коли ми у свій вільний час віддаємо данину розвагам. Певен, що жоден із них, справжніх любителів бджіл, не зможе байдуже пройти повз пасіку, хай найменшу. Бо бджолиний гомін для них — найкраща музика, вигляд пасіки — найпривабливіший пейзаж.

З давніх-давен пасічників поважають на селі. Вважали також, що вони мають якусь надприродну силу і лише тому приживаються у них бджоли.

Насправді ж, я впевнений, магічну силу мають лише самі бджоли, які й приваблюють людей.

Та справжніх майстрів можна перелічити дуже швидко — це Гнат Волощук з Яблунова, Юрій Боєчко та Микола Балаш з Косова, Василь Цанилюк з Шешорів, Іван та Павло Ванджураки з Брустурів, Дмитро Кіфор з Уторопів, а також Марія Лабачук з Брустурів, що походить із славної родини Яновських.

Пасічником стає далеко не кожен, навіть серед тих, хто хоче вчитися цієї справи. Бо на пасіку як, скажімо, і на сцену, треба йти лише за покликанням. Пасіка байдужих не прийме, бо випадкова людина може завдати бджолам лиха. Бджіл треба не тільки любити, а й поважати, вивчати їх і вчитися у них. Справжнім майстром може вважати себе лише той, хто їх відчуває. Як скульптор — глину, хлібороб — поле, актор — публіку.

Мирослав Лучк

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.