Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Духовне небо нації

Серпень 10, 2009 | Коментувати | Переглядів: 1 529

Чи то аж такий непохитний закон історії, що кожна імперія мусить конати: римська, османська, австрійська, британська?

Людина в своєму творенні уподібнюється птахові, який є одночасно і луком, і стрілою. Хтось із філософів сказав гаке, а я розшифровую: лук — то пристрасть до пізнання, а стріла — сама людина, яка долає віддаль, адекватну закладеній у ній спонуці й витривалості.

Колись пролунало на весь світ горьківське «Человек — зто звучит гордо!». Зачаровані такою високою оцінкою людини, ми не хотіли звертати увагу на підступний дозвіл того ж Горького у тій же знаменитій п’єсі «На дні» — бути фальшивими: «В жизни безвьіходной и ложь красива» — і ми, не заглиблюючись у філософську суть афоризму, взяли собі за правило його зовнішню формулу: вчилися інакше думати, інакше говорити, а ще інакше діяти. Ми теж не бажали вникати в горьківський кримінальний кодекс, де є такий параграф: «Если враг не сдается — его уничтожают», хоч знали, що більшовицькі «геракли» виростали саме за цим рецептом: з ворогом не дискутували, не переконували, не вели переговорів, не брали в полон…

Чи то можемо ми нині, вражені хай і вимушеним гріхом двоєдушності, дурити себе й молодше покоління байками про власну ні в чому неповинність.

Ні, неповинними були тільки ті, хто чесно витримував випробування. А в усіх інших великодержавна отрута наскрізь проїла духовний організм. Я не маю на увазі весь народ — були і є світлі особистості, та це не плебеї, а зірки. Але зірки мерехтять у духовному небі нації, а на землі панує здолана гріховною традицією маса, яку ми маємо нагоду й сьогодні бачити на політичних демонстраціях.

Мирослав Лучко

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.