Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Гра!

Червень 23, 2009 | Коментувати | Переглядів: 1 569

Усе частіше загрозливо лунає інформація, що повертаємося у бурхливі 90-ті роки минулого століття з їхнім постійним браком грошей, безробіттям, зневірою, розчаруванням і шаленою мрією про казкове, швидке збагачення. Саме у ті роки у нас уперше з’явилися   казино та ігрові автомати.

З’явилися і розмножилися із шаленою швидкістю. І сьогодні, як повторення минулого, у грі вбачають джерело додаткового заробітку, альтернативу роботі, засіб швидкого вирішення своїх фінансових проблем. І програють останні гроші, майно, нажите важкою працею, скоюють злочини. Навіть у нашому «тихому» і провінційному Косові є факти, від яких холоне душа. Це і програні будинки, майно, і знищені сім’ї, батьківські надії на достойне життя їхніх дітей та щасливу старість, і програні людські життя —чужі і власні. Програні бездушно, жорстоко, цинічно, з жорстокістю, від якої стигне кров у жилах.

Ще не стертий з пам’яті страшний злочин, коли за незначну суму гривень було холоднокровно вбито молоду жінку. І це не в мегаполісі, не десь далеко, а в нашому маленькому, де майже кожен знає один одного, Косові.

Що породило цього страшного монстра серед людей, які вірять в Бога, ходять до церкви?

Мій знайомий, людина, яка може, здавалося б, допомогти, порадити кожному, безнадійно розводить руками, коли заходить мова про єдиного сина. Систематично молодий чоловік, у якого вже з’явилася своя сім’я, програє усі гроші. Як допомогти йому? Усе частіше біля ігрових автоматів крутяться неповнолітні. А їхня психіка особливо вразлива. Як уберегти їх? Ці питання тривожать душу, не дають спокою.

Коли вперше сідаєш за автомат, тебе чесно попереджають, що одразу, миттєво програтися практично неможливо, тому навіть на 10 гривень, якщо від початку трохи пощастить, можна грати і півгодини, і весь вечір. Увесь спектр емоцій — від сподівань до розпачу чи щастя перемоги — можна пережити за 20 секунд. Це затягує, приваблює, ти не один, поруч інші гравці, у вас спільна мрія, і зовсім не хочеться думати, що ігроманія є психічною хворобою, що лікується дуже важко.

Як стверджують психіатри, ігроманія — це хвороба взаємодії людини зі світом, з оточенням. Коли хтось щось отримує від життя випадково, людина також сподівається на удачу і намагається знайти її у спеціальних закладах, яких достатньо навіть у спальних районах, де немає ані театрів, ані жодних інших розваг. Автомати, казино і навіть інтернет-тоталізатори стають найдоступнішими із пропонованих суспільству наркотиків, що призводять до тимчасового відриву від реальності та зміни свідомості. З десяти ігроманів, яких родичі приводять до лікаря, справді лікуватися хоче один. А 70% гравців — молодь віком від 18 до 30 років. Це ті, хто не має заощаджень і планів на майбутнє — вони живуть одним днем і вважають кризу лише тимчасовим програшем, причому   не своїм.

Між іншим, у Російській імперії гральні будинки й азартні ігри взагалі були заборонені. Тому граф Толстой програвав свої гроші у Вісбадені, а Достоєвський — у Гамбурзі. Україна пішла своїм шляхом: сьогодні вона розвиває власний гральний бізнес, ще й приймає російських монополістів — сусіди з початку цього року жорстоко обмежили такий бізнес на власній території.

При цьому не виконується узгоджене, два роки тому Президентом Віктором Ющенком та мером столиці Леонідом Черновецьким рішення винести гральні заклади за межі столиці, не розглядається подана до Верховної Ради пропозиція створити в Криму такий собі загальноукраїнський Лас-Вегас. Прибутки від цього бізнесу вищі за аргументи проти нього.

Отже, буде новий виток гральних пристрастей, будуть знищені людські мрії, надії, життя…

Я. Тимофійчук.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.