Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Поезія

Квітень 1, 2009 | Коментувати | Переглядів: 1 275

А зорі, наче літери вночі,
(Чи хтось уміє зорі прочитати?).
Земля заснула в Бога на плечі
З усмішкою невинного дитяти.

Молитва ангелятком приліта
І так благально дивиться у очі,
І мимоволі ллється Доброта –
Господь втрачати землю цю не хоче.

Хай спить собі дитятком на плечі,
Хай сняться їй глобальні потрясіння…
А зорі, наче літери вночі,
Впадуть спізнілим осяйним прозрінням.

* * *
Згорнувся день, мов пелюстки тюльпану,
Вклонився низько сонцю і заснув,
Щоб чути у вселенськім океані
Свій присуд Часу в зоряну весну.

Окрасою чи був Землі —  планеті,
Вагомим для усіх планет — людей;
Якщо безслідно зникне в часолеті,
То стане бідним Час на цілий день.

Марія Лазарович.

****
Зі стріхи скапує вода
Сльозами січня…
Це відбувається, мабуть,
Симптоматично.

Невже не можна, аби сон
Був, наче сонце,
Коли тріпочеться форель
Ув ополонці.

І б’ється в кригу, наче в скло,
Гарячий подих.
Розпуклий лід за течією
Мирно сходить,

Лавини снігу злазять з гір,
Немов опришки,
І на заміну глупоті,
Зимовій тиші

Лунає щебет у гаях,
Такий предвічний.
Зі стріхи скапує вода
Сльозами січня…

Василь Карп’юк.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.