Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Досить каламутити воду…

Березень 21, 2009 | Коментувати | Переглядів: 1 450

За все своє життя я не бачив, аби якісь контролери наскочили зненацька, склали протокол і покарали винного згідно з законодавчими нормами. Весь час або офіційний дзвінок, або якийсь підпільний шепіт інформують, що завтра приїде комісія. Таким чином, будь-яка перевірка, замість виконувати серйозну державну функцію, перетворюється на зустріч довгожданих гостей.

Висловлюється велика повага з одного боку і проявляється куряча сліпота – з іншого. Звичайно, якщо в колективі є якийсь бунтівник, не згідний з існуючою системою речей, то за нього візьмуться грунтовно. Сама ж мета приїзду, те, задля чого влаштовуються такі чиновницькі процедури, відсувається на безмежно далеку віддаль. Все це загалом нагадує якийсь веселий водевіль з невеликою інтрижкою і щасливим кінцем. Революціонера врешті-решт загулюкають, візьмуть на мушку з усіх боків і він капітулює, підібгає хвоста, як вовк у псарні Івана Крилова.

Може навіть, якщо він щиро покається, ще й приєднають до начальницького столу. Хай живе дружба між великими світу цього. Нехай ніколи не зникає солідарність між ними, як не зникає шампанське з полиць магазинів. Ось так нібито й безневинно, але потихеньку формується баговиння корупції. Виникає ілюзія загального свята, вседозволеності і безкарності.

В одній установі сидить кум, там – знайомий, там – однокурсник, і т.д. Мимоволі складається враження, що ми не суспільство громадян, а «голодуючі» з Поволжя, готові за макітру пирогів віддати найвищі морально-етичні принципи. І про це треба нагадувати так само регулярно, як по церквах нагадують про блудного сина. Ревізорам розказують смачні анекдоти, готують обід «на заказ». Одним словом, добагають, як китайському мандаринові.

Нераз доходить і до трагікомедії. Замакітрений молодий перевіряльник, упевнений в повній повазі заляканої челяді, підбирається ще й до чужої Афродіти. Тоді його хапають інколи за обшивку, а вся установа боронить, як рідного батька.

В одного французького філософа є вислів, який мені дуже подобається. А звучить він так: насолода від споглядання глупоти. Це стосовно того, що в нашій благословенній країні не обов’язково відвідувати театр. Повсякденне життя, все жива-живісінька реальність нашого побуту є ніби суспільним шедевром драматургії. Сцени настільки захоплюючі, хоч плещи на вулиці в долоні. Якщо нас і приймуть колись до Європи, то, гадаю, кусок хліба нам забезпечений.

А тепер по-серйозному. Якщо ми прагнемо цивілізації, то слід би на кінець полярно змінити саме спосіб мислення. Держава – це не весілля, а Верховна Рада — не танцмайданчик. Сьогоднішній світ надзвичайно напружено і серйозно працює.

Треба пробудитись, поки не пізно. Ми не спляча красуня і по нас не прийде принц. Хіба що якийсь бомж.

Досить каламутити воду і тягнути один одного в безодню.

Мирослав Лучко.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.