Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

«СКІФ-АВТО» — 50

Березень 20, 2009 | Коментувати | Переглядів: 1 820

Славну сторінку в історію нашого краю вже 50 років вписують працівники Косівського АТ «СКІФ-АВТО». Своєю самовідданою працею вони не лише створили потужне автопідприємство, але й вивели його в перші ряди в області, й в Україні.

У ювілейні дні директор АТ «СКІФ-АВТО» В.Й.Волощук та голова профспілки підприємства М.Черленюк підготували ветеранам праці приємний сюрприз, зібравши цих сивочолих поважних людей у чудовому місці – «Волійському замку». За своє довге трудове життя вони звикли до важкої виснажливої праці, тому у ресторані спочатку почували себе трохи ніяково. Та зустріч із колегами, спільні спогади дуже швидко створили теплу, майже родинну атмосферу. Веселий настрій, добрий гумор щедро дарував присутнім Народний артист України, поет-сміхованець Володимир Пушкар.


Урочистості з нагоди ювілею розпочав директор АТ «СКІФ-АВТО» В.Й.Волощук, який привітав працівників з 50-річчям підприємства і наголосив на великій заслузі ветеранів праці, які в нелегкі роки заклали основи сучасного «СКІФ-АВТО».

Від імені районної влади до присутніх звернувся заступник голови РДА Я.І.Бринський. Він сказав, що між районним керівництвом та автопідприємством склалися добрі стосунки, панує глибоке взаєморозуміння. Великої поваги заслуговує той колектив, у якому вміють належно шанувати ветеранів. Ярослав Іванович вручив грамоту за великий вклад у розвиток району керівнику АТ «СКІФ-АВТО» В.Й.Волощуку.

Високу оцінку роботі колективу протягом п’ятдесяти років дав голова обласної профспілки автомобілістів І.Ф.Гаврилюк. У своєму виступі він нагадав складну історію формування і розвитку підприємства, побажав нових успіхів та звершень і вручив грамоту й пам’ятний дарунок. Грамотою президії обласної профспілки за великий особистий вклад нагородили також керівника АТ В.Й.Волощука, голову профспілки М.Ю.Черленюка та кращих працівників-ветеранів І.В.Гордія і Г.В.Оришка.

Хвилиною мовчання присутні пом’янули тих членів колективу, хто не дожив до цього пам’ятного дня.

За добрим християнським звичаєм, спільною молитвою подякували Господу за все добре, що було в житті колективу, та просили Божого благословення на наступні роки.

Було про що поговорити ветеранам, які заклали фундамент теперішнього підприємства: М.Александруку, В.В.Федюку, М.С.Палію, В.К.Фелещуку, П.Фелещук, Р.Іволгіну, Г.М.Печеніщук, М.Крильчуку, М.М.Мамчуку, Р.В.Солінському, П.В.Герцюку, П.В.Ковальчуку, В.П.Сорохану, Ю.Андричу, М.Шведюку, І.Р.Кабину, П.Книшу, В.В.Яремину, Ю.О.Хрущу, Г.В.Оришку, П.Я.Оришко, Й.Й.Чупі, В.Кельману, М.О.Богатчуку, І.А.Бейсюку, П.Ю.Гаврилківу, В.В.Максим’юку, Н.Й.Осічній, І.В.Гордію, Б.Б.Чабанюку, В.Ю.Лавруку, В.Томащуку.

Велику справу зробила дирекція та профспілкова організація «СКІФ-АВТО»: вона подарувала своїм ветеранам один вечір молодості, бо, дивлячись на веселий блиск в їхніх очах, жваві обличчя, запальні танці, ніхто не міг би відгадати вік цих людей. А якими красномовними та захоплюючими були їхні спогади! Із них можна було б складати підручник для молодих про те, як долати життєві труднощі, як сягати успіху, як любити свою професію.

Двадцять п’ять років була головою профспілки на підприємстві Наталія Йосипівна Осічна. Вона розповіла, скільки праці вклали автомобілісти в облаштування території сучасного АТ «СКІФ-АВТО». Ні один автомобіль не мав права заїхати в гараж, не привізши каменю чи шутру, бо треба було будувати приміщення, вирівнювати територію. Люди працювали без вихідних, бо у неділю обов’язково всі виходили на недільники.

Н.Й.Осічна висловила побажання, щоб молодь цінила і берегла те, що
побудоване старшими поколіннями. Наталія Йосипівна від імені всіх ветеранів, які уже на пенсії, але не перестають вболівати за колектив та тішитись його успіхами, подякувала В.Й.Волощуку, який у нелегкі роки своєю розважливістю та мудрими діями зумів зберегти акціонерне товариство та примножити його славу, придбав нові автобуси і таксомотори, відкрив нові перспективні маршрути.

Про свою трудову біографію розповів Іван Васильович Гордій. У кінці п’ятдесятих в автопідприємстві він був наймолодший. Працював у кузні, переймав досвід у старших. Складну науку професії освоював на практиці.

У кузні клепали тільки раму майбутнього автомобіля, і водій, який приходив на роботу, по деталях із розбитих після війни машин збирав діючий автомобіль. А під час недільників тоненькими, як палець, тополями обсаджували територію підприємства, стадіон. Розкішні, у два людських обхвати, тополі є свідками того, скільки років минуло.

Коротким, але дуже емоційним був виступ Миколи Семеновича Палія. Він з великою теплотою згадував тих друзів із гаража, які допомагали йому збирати першу вантажівку – хто трубочку давав, хто гайку, хто болтик.
Добрі, щирі, доброзичливі люди були, справжні фронтовики.

Легендарною жінкою в нас на Косівщині називають Ганну Печеніщук. З 1959 року вона працювала водієм: спочатку вантажівки, а в 1969 році стала таксистом. З вдячністю і теплотою вона говорила про колег-чоловіків, які старалися уберегти її від важкої роботи, не давали накачувати колеса, допомагали у ремонті автомобілів.

Михайло Михайлович Мамчук із сумом констатував, що немає вже половини «старих кадрів», адже він був першим із перших.

У той час у Коломиї розформували військову частину. Старі списані автомобілі розбирали на запчастини і збирали нові вантажівки, які і склали основу Косівської автоколони. Ніхто тоді не рахувався з часом, із витратами. М.М.Мамчук використовував свій автоген, паяльники. Працювали завзято, знаходили час і для занять для душі: Михайло Михайлович очолював тоді низовий колектив мисливців.

З оригінальним віншуванням виступив Йосип Чупа, а Володимир Федюк, ветеран Великої Вітчизняної війни, орденоносець, водій першого косівського автобуса розповів про відкриття перших автобусних маршрутів на Кути, Верховину, Івано-Франківськ. Він високо оцінив роботу нинішнього колективу і сказав, що ветерани, якщо треба, завжди готові прийти на допомогу.

Сповнений гумору та конкретних життєвих порад був виступ Петра Герцюка.

Бурхливими оплесками присутні зустріли виступ токаря Бориса Борисовича Чабанюка. Працює він у колективі з 1961 року. За високу професійність, велику людяність і безвідмовність його в колективі назвали «03». Його вислів «Або робота, або шпиталь» в автопідприємстві став крилатим.
А Василь Михайлович Ковальчук відзначив велику дружбу членів трудового колективу.

Від молодихпрацівників виступили М.В.Яремин.

Із щирим словом подяки за доблесну працю, за теплі спогади до присутніх звернувся господар свята В.Й.Волощук і запросив так само дружно прийти відзначити 60-річчя підприємства.

У вечірньому небі іскрились феєрверки, у морозному повітрі дзвінко лунали колядки, на душі було погідно і вірилось, що ще не один ювілей свого колективу святкуватимуть ці добрі, щирі і працьовиті люди.

Ярослав Тимофійчук.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.