Газета «Гуцульський край»

Часопис Косівського району (Архів до 2013 року)

Звернення — як засіб для захисту порушених прав

Березень 19, 2009 | Коментувати | Переглядів: 4 598

Ви маєте право знати, що згідно зі ст. 40 Конституції України зазначено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулюється Законом «Про звернення громадян».

Згідно з даним Законом звернення громадян – це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. За формами розрізняють усне або письмове, індивідуальне або колективне звернення.

Ви маєте право знати, що для того, щоб ваше звернення могло бути розглянуте і на нього було дано відповідь, воно має бути оформлене належним чином. У зверненні треба вказати ваше прізвище, ім’я, по батькові; місце вашого проживання, суть порушеного питання; зауваження, пропозиції, заяви або скарги, прохання або вимоги.

На письмовому зверненні також обов’язково поставте свій підпис із зазначенням дати, інакше його просто не будуть розглядати. До звернень ви маєте право додавати різні довідкові матеріали в оригіналах або копіях. Раджу завжди подавати тільки копії документів.

Зі своїми зверненнями ви повинні звертатися саме до тих органів, установ і посадових осіб, від яких залежить вирішення вашого питання. Якщо питання, порушені в отриманому зверненні, не входять до повноважень адресата, звернення ним пересилається за належністю відповідному органу або посадовій особі у строк не більше п’яти днів. Про це вам повинні неодмінно повідомити. Та з практики скажу, що скоріше всього вам відпишуть, що розгляд даного звернення не входить до їх компетенції і щось таке подібне. Та ні в якому разі на цьому не зупиняйтеся, а продовжуйте відстоювати свої права і звертайтеся до відповідних органів, від яких залежить вирішення вашого питання.

Згідно зі ст. 20 Закону «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Всі отримані вами відповіді, повідомлення про вручення, роз’яснення, відписки тобто все, що є офіційними документами відповідних органів куди ви зверталися, зберігайте у себе, адже кожна відповідь, навіть якщо вона і негативна для вас, неповна чи вас не задовольняє, може слугувати вам в майбутньому письмовим доказом у суді. Тому не розчаровуйтесь і не опускайте рук, адже якщо ви не отримали відповідь на своє звернення чи у даній вам відповіді порушено ваші права. У такому випадку відповідно до ст. 55 Конституції України ви маєте право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Це ж право закріплено в Кодексі адміністративного судочинства України. До адміністративного суду має право звернутися з позовом особа, котра вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 50 Кодеку адміністративного судочинства України позивачами в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст. 105 даного Кодексу адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником.

У позовній заяві зазначаються:

  1. найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
  2. ім’я (найменування) позивача, поштова адреса;
  3. ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса;
  4. зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
  5. у разі необхідності – клопотання про звільнення від сплати судового збору; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
  6. перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів та документ про сплату судового збору. За загальним правилом за подання адміністративного позову позивач сплачує судовий збір, розмір якого на сьогодні складає, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» 0,2% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн. 40 коп. Мито сплачується через банківську установу за реквізитами, котрі можна дізнатися у суді і в установах Ощадного банку. Згідно зі ст. 4 даного Декрету встановлено також і пільги щодо сплати державного мита та визначено категорії позивачів, що звільнені від оплати державного мита. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Недотримання вищевикладених вимог може бути підставою для залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви. Хочу зазначити, що це не позбавляє вас можливості подати дану позовну заяву знову. Позовну заяву слід або надсилати на адресу відповідного суду поштою рекомендованим листом (зі зворотнім поштовим повідомленням), або подати до канцелярії суду, отримавши на копії відмітку про отримання.

Після надходження позовної заяви суддя, не пізніше наступного дня, постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі. Копія ухвали надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні права. Після чого приймає ухвалу про проведення попереднього судового засідання. Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом не більше двох місяців з дня відкриття провадження. На жаль, скажу з практики, що цей термін майже не дотримується суддями.

При неможливості прибуття у судове засідання рекомендую вам у будь-якому випадку заявляти клопотання про відкладення розгляду справи (із зазначенням поважних причин).

Для уникнення випадків брутального і відвертого порушення судом вимог закону раджу запросити на судове засідання представників засобів масової інформації (кореспондента місцевої газети, журналіста). І будьте певні, що це позитивно вплине на об’єктивність суду при розгляді вашої справи ти винесенні рішення.

При розгляді вашої справи в суді сподівайтеся на перемогу, але будьте готові і до поразки. Звичайно, можливий і такий випадок, коли ви явно переможете свого оппонента в залі судового засідання, однак рішення суду буде негативним для вас через відомі всім особливості суддівства сучасних «посівальників». А ще зважте на той факт, що ви судитеся з представником влади.

У разі незадоволення судовим рішенням обов’язкого ви маєте право оскаржити його до апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Обидві подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції. У чому їх відмінність?

Заява про апеляційне оскарження – це тільки повідомлення зроблене на адресу суду про намір оскаржити рішення . Вона подається протягом 10 днів після проголошення судового рішення якщо ви були присутніми при цьому. Якщо ви не були присутніми при проголошенні рішення, то 10 днів — з часу його отримання вами.

Апеляційна скарга – це вже детальне обґрунтування вашої незгоди з рішенням суду першої інстанції і відповідних вимог до апеляційного суду щодо скасування чи зміни зазначеного рішення. До апеляційної скарги додається квитанція про сплату державного мита (1 грн. 70 коп., себто 50% від суми мита, що сплачується за подання позовної заяви). Всі документи, що надсилаються разом зі скаргою, подаються за кількістю осіб, що беруть участь у справі (у тому числі і копії апеляційної скарги). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано і без попереднього подання заяви, але у такому випадку – протягом 10 днів після проголошення судового рішення.

У разі незгоди з вердиктом суду апеляційної інстанції ви маєте право звернутися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, котрий є судом касаційної інстанції, оскаржуючи судові рішення (і апеляційної, і першої інстанції) повністю або частково. Касаційну скаргу може бути подано у письмовій формі протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Хочу запевнити вас, що не варто ставитися скептично до такого оскарження, адже, скажу із власного досвіду, що рішення першої та апеляційної інстанцій будуть скасовані Вищим адміністративним судом України в разі їх невідповідності чинному законодавству.

Отже, положення Конституції України, Закону «Про звернення громадян» та Кодексу адміністративного судочинства України надають потужний механізм для захисту ваших прав, свобод та інтересів. Чим більше ви будете користуватися цим інструментом, тим ефективнішим засобом «громадянської самооборони» він ставатиме, а влада пройде у судах відповідний «виховний курс».

Світлана Кулешір,
юрист.

0

Коментарі

Написати коментар

Вам потрібно увійти, щоб написати коментар.